Этюд( украинский язык)

   «Нею»  

 Вона сміливо гортає написану п’яним митцем згорток паперу. Правда тексту гола, як і її тіло на ніжній постілі. Ще хвилину початок… В кімнаті пусті пляшки, недопалки та брудний посуд. Гар що горить, або виключно тліє. Вона читає…  Він боїться відкрити в блокноті новий чистий аркуш. Брехня його одягнена, як людина на котру виливається достатня купа бруду. Одна хвилина до кінця… Все п’яне в його борделі думок. Свічка – куплена, воскова вже нова. Він пише…  Вони гуляють. Їх будні споглядають на будинки. Прози та ідеї про різні пози. Позирають на вікна бетонних печер, ось світло, а ось вулиця. Інколи мокра, брудна, чиста але потрібна. Дійшли до кінця….    

«Тут»  

 Бо за можливості стає неможливість й світло сходить з небес. До світу та сонця, я хочу сказати «Я буду». Листя прижовкло, а на тло дороги мої губи є твоє тіло. Відчувається радісна, нова, радикальна межа. Межень втоми, знову коми та аркуші. Моя уява досягла цілісної думки про форму майбутнього. Певне, інколи потяги змінюють маршрути, або провідні по супроводу колії повторюються відчуттями, а слова стікаються у аморфний згусток, струмок чіткості та впевненості. І хочеться бути за межею жанрів - нею писати роман. Її вигини тіла цільнодоторкані, нова не потріпана палітра, а дотична картина-книга з сюжетом, що не змінюється за секунду до друку.