СЛОВЬЯНСЬКИЙ СВІТ

ВИЩІ БОГИ та БОГИНІ

Баба
Давня слов’янська богиня тиші і спокою, родючості і здоров’я, домашнього благополуччя. Повитухи, повивальні бабки, які допомагали молодицям при пологах, вважали її своєю заступницею; та й усі жінки зверталися до цієї богині за порадою.
Храм Баби (Золотої Баби), за переказами, знаходився в країні Обдорській, в усті ріки Обіго. Вона ніби тримала на руках одну дитину, а іншу вела за руку. Жителі тих місць називали всіх дітей її онуками.
Біля Золотої Баби завжди лежали гусла та інші музичні інструменти, які вигравали самі по собі – чи тихо, чи голосніше. По тих звуках жерці передбачали майбутнє – Золота Баба вважалася доброю вістункою.
Шанували її дуже, ніхто не насмілювався пройти повз кумира богині, щоб не пожертвувати. Навіть якщо нічого не мав, клав у жертовник нитку з одягу, а чи волосину з голови, кланявся до землі – просив у Золотої Баби милості. Взагалі ж, жертвували Золотій Бабі куниці та соболі, одягали її в хутра.
Навіть чужоземці, які мали своїх богів, залишали Золотій Бабі дарунки, бо вона вела вірним шляхом, не давала збитися з дороги і заблукати.
Дослідники вважають, що культ цієї богині розвинувся за часів матріархату. Культові місця (капища) Баби розміщували на підвищених місцях, пагорбах, біля річок. Під час ритуальних свят їй приносили в жертву тварин, біля кам’яних та дерев’яних ідолів Баби горів ритуальний вогонь, мисливці виконували обрядові танки.
Можливо, що культ Баби перейшов у поклоніння Берегині.