Зворушлива історія
Ти знову голову схилив додолу, Роздумуючи над своїм єством, Душа у сутінках німого болю ще не зігріта ні чиїм теплом. Ти знов себе сумліннями картаєш, Шкодуючи про те, що не зробив І більш на це можливості не маєш, Бо шанси всі, як перли, розгубив. Ти знов собі вигадуєш причини, Щоб жалюгідним здатися усім, Та ти спинись, всього лиш на хвилину А я тобі тим часом розповім: Одного юнака я добре знаю, Він, як і ми,- доступний і простий, Та перед ним я голову схиляю Бо він- мій приклад, ідеал живий. Він розмовляє і сміється мило, А жартів різних знає він без мір, Та в чомусь юнаку не пощастило,-…