Кривава десятка Путіна: критики глави Кремля, які загадково померли

Журналіст Девід Філіпов у статті для The Washington Post проаналізував, до скількох гучних убивств, імовірно, може бути причетний російський президент Владімір Путін.

«У мене склалося враження (я сподіваюся, що це просто враження), що в Росії почала поширюватися практика вбивства політичних опонентів», – цитує Філіпов слова Геннадія Гудкова – колишнього депутата Держдуми РФ та екс-співробітника ФСБ.

Боріс Нємцов, 2015 рік.

У 1990-х роках Нємцов був політичною зіркою «молодих реформаторів» пострадянської Росії. Він став віце-прем'єр-міністром, і деякий час його вважали можливим майбутнім президентом, але 2000 року саме Путін змінив колишнього президента Боріса Єльцина.

Після цього Нємцов публічно підтримав цей вибір, але потім усе більше почав критикувати чинного російського президента. Зокрема, на це вплинуло рішення Путіна обмежити громадянські свободи.

Урешті-решт, Нємцова відсунули на задній план російського політичного життя. Він очолив масові вуличні мітинги на знак протесту проти результатів парламентських виборів 2011 року та писав статті про корупцію чиновників. Його також кілька разів заарештовували, коли Кремль розправлявся з опозиційними мітингами.

У лютому 2015 року лише за кілька годин після пропозиції приєднатися до демонстрації проти військової участі Росії в Україні Нємцову вистрілили в спину чотири рази невідомі нападники, за версією Кремля. Путін взяв розслідування вбивства Нємцова «під персональний контроль», але справа і досі не просунулася ані на крок.

Боріс Бєрєзовскій, 2013 рік.

Бєрєзовского вважають самопроголошеним магнатом, який міцно закріпився у внутрішньому колі Єльцина в кінці 1990-х і сприяв приходу Путіна до влади, включно з кампанією в ЗМІ, яка оббрехала Нємцова.

Щоправда, за нового президента Березовський не зміг отримати той вплив, на який сподівався. Конфлікт із Путіним призвів до його вигнання з країни до Великої Британії, де він поклявся повалити президента.

Його знайшли мертвим у зачиненій ванні в своєму будинку у Сполученому Королівстві, з зашморгом на шиї, тому спочатку це визнали самогубством, проте слідчі не змогли встановити причину смерті.

Станіслав Маркєлов і Анастасія Бабурова, 2009 рік.

Маркелов був адвокатом із прав людини, який рославився тим, що представляв чеченське цивільне населення в справах проти російської армії. Крім того, він представляв журналістів, що опинилися в скрутному становищі після написання статей, які критикують Путіна.

Маркєлова застрелив озброєний чоловік у масці біля Кремля.

Бабурову, також журналістку «Нової газети», убили, коли вона намагалася йому допомогти. У Кремлі тоді заявили, що за цими вбивствами стоїть неонацистське угруповання, і двох її членів було засуджено за їхнє вбивство.

Сєргєй Магнітскій, 2009 рік.

Юрист Магнітскій помер у в’язниці в листопаді 2009 року, після того, як його, імовірно, жорстоко побили, а потім відмовили в медичній допомозі.

Журналіст висловив думку, що його могли заарештувати після того, як він виявив докази того, що до шахрайських схем було залучено і правоохоронців.

2012 року Магнітского було посмертно визнано винним в ухиленні від сплати податків, а Браудер лобіював в уряді США питання, щоб накласти санкції на тих, хто був причетним до його смерті. Зрештою, закон про санкції названо на його честь, і відтоді застосовується до порушників прав в інших справах.

Наталія Естемірова, 2009 рік.

Естемірова була журналісткою, яка розслідувала викрадення та вбивства, які стали звичайним явищем в Чечні. Там проросійські сили безпеки здійснювали жорстоке переслідування, щоб знищити ісламських бойовиків, відповідальних за чи не найстрашніші теракти у країні.
Вона розповідала про цивільних осіб, які часто виявлялися між цими двома жорстокими сторонами, наголошує автор.

Естемірову викрали біля її будинку, кілька разів вистрілили, в тому числі впритул у голову, і викинули в лісі поблизу. За її убивство нікого не засудили.

Анна Політковська, 2006 рік.

Політковська була російським кореспондентом «Нової газети». У своїй книзі «Путінська Росія» вона звинуватила кремлівського лідера в тому, що він перетворив країну на поліцейську державу.

Журналістку розстріляли впритул у ліфті її будинку. У злочині звинуватили п'ять осіб, але суддя виявив, що це було вбивством за контрактом і за нього заплатили 150 тисяч доларів. Особу замовника так і не встановили.

Путін і досі заперечує причетність Кремля до вбивства Політковської, стверджуючи, що її «смерть сама собою завдає більшої шкоди нинішній владі як в Росії, так і в Чечні, аніж її діяльність».

Алєксандр Літвінєнко, 2006 рік.

Колишній агент КДБ помер через три тижні після того, як випив чашку чаю зі смертельним полонієм-210 у лондонському готелі.

Розслідування британських слідчих показало, що його отруїли російські агенти Андрєй Луговой і Дмітрій Ковтун, які діяли за наказом, що, ймовірно, схвалив Путін.

Сєргєй Юшєнков, 2003 рік.

Привітний колишній полковник армії був фаворитом парламентських репортерів на початку 1990-х років.

Ющєнков тільки зареєстрував свій рух «Ліберальна Росія» як політичну партію, коли його застрелили біля власного будинку у Москві.

Причиною злочину могло стати те, що він збирав докази, які, на його думку, вказували, що уряд Путіна стояв за одним із вибухів квартир 1999 року.

Юрій Щєкочіхін, 2003 рік.

Журналіст і автор, який писав про злочинність і корупцію в колишньому Радянському Союзі, коли це було ще дуже важко робити. Він розслідував вибухи будинків 1999 року для «Нової газети», коли в липні 2003 року його вразила таємнича хвороба.

Джерело:
http://politicua.com