У Києві так багато язиків і так мало мови

Переїхавши до Києва та проживши певний час, на жаль, мушу сказати,  що доволі мала кількість жителів міста розмовляє українською мовою ну,  хоча б, і з суржиком.Для декого, навіть привітальна листівка  українською видається чимось незрозумілим, а часом і образливим. Ті ж,  хто приїхав до столиці і раніше спілкувався українською, чомусь  переходять на російську. І називають це двомовністю. Але, коли переходиш  на польську чи білоруську наприклад, вони не переходять. Чому б це?..
Часто  будучи учасником конференцій - рідко чую у доповідачів українську мову  як мову доповіді. Можна змиритись з цим, коли тема доповіді дуже  передова і використовується англійська мова, бо банально, ще не відомо  як правильно перекладати терміни українською. Проте, коли доповідь  російською і терміни англомовні без перекладу промовляються російською -  це дивно.
Київ - російськомовне місто. Є, звичайно, суржик  та українська мова, українська мова та суржик (що набагато краще), і  трішки української мови. Це те, що чутно навкруги. Авжеж є українська в  певних кругах, але... Коли чуєш повсюди іншу мову - тоді і до неї  звикаєш. Хоча як робив один професор: він, коли до нього звертались  російською, переходив на будь-яку іншу мову, окрім української та  російської - молодець! Так і треба робити. Коли до вас звертаються,  наприклад, в громадському транспорті кондуктори не українською - робіть  як цей професор і не платіть за проїзд - хто зна може це російські  диверсанти гроші в українців виманюють.
Погано, що не хочуть  над собою працювати - вчити українську мову, а це перший захист від  ворогів. І поряд з цим, що має ще більше значення - ідентифікація себе  як українця! А не жителя України. Мова - це душа народу, роду. А в нас  вона: і розумна, і смілива, і мелодійна.
Будьте українцями,  замість того, щоб бути жителями України. Бо жителями країни можна бути  будь-якої, а українець - це по-справжньому!