Гнат Хоткевич – письменник України, якого ми не знаємо

Саме в цей день, 8 жовтня 1938 року  НКВС стратив  Гната Хоткевича - українського письменника, історика, бандуриста та композитора. Дуже цікава та визначна постать для України. Радянська влада зробила все, щоб про нього забули.

  

Народився Гнат 31 грудня 1877 року в Харкові, у сім'ї поляка Мартина Хоткевича та українки Ольги Кривоногової.

У 1894 році закінчив із відзнакою Харківське реальне училище.  Вступив до Харківського технологічного університету  на технічний факультет,  з якого був виключений  за «українство». 

 Реальне училище — середній навчальний заклад у Російській імперії, у тому числі і в Україні, з семирічним курсом навчання (у тому числі 1 рік на додатковому відділі для підготовки до вступу у вищі навчальні заклади). На відміну від гімназій, у реальних училищах не вивчались класичні мови; головна увага приділялася вивченню математики, фізики, природознавства та креслення.  Вікіпедія

У цьому ж році придбав бандуру та згодом присвятив себе цьому чудовому музичному інструментові. Після виключення з вишу  Гнат Хоткевич приєднався до хору Миколи Лисенка, де виконував соло на бандурі та став відомим віртуозом.

Окрім гри в хорі,  він працював на залізниці та писав оповідання, п’єси. За своє недовге життя Гнат Хоткевич встиг створити сотні творів, залишити безцінний літературний спадок.

Царській владі не подобався такий молодий, талановитий українець, який вболівав за все українське. Його почали переслідувати й він змушений був тікати в Галичину, яка на той час була частиної Австрії.

Аж після 1917 року Гнат повертається на батьківщину. Він  багато років викладає українську мову й літературу в Деркачівському зоотехнікумі. Також вчив гри на бандурі у Харківському музично-драматичному інституті. У 1928 Гнат Хоткевич став художнім керівником Полтавської капели бандуристів.

Популярний, успішний письменник, музикант та перекладач не міг довго залишатись непоміченим радянською владою, котра робила все для русифікації України. З 1931 року за вказівкою НКВС його цькують у періодичних виданнях, звільняють зі всіх місць роботи. Це все припало на 1932-1933 роки, коли в Україні більшовики організували страшний штучний голод. Мені важко увити, як він тоді вижив, бо йому навіть не видали продуктову картку, адже він був безробітним...

Справжній патріот України не перефарбувався, не схотів співати оди кривавому режимові. У 1934 році його намагалися вбити, бо дуже вже великою кісткою він був для радянської влади. Його зіштовхнули під колеса поїзда, після чого він довгий час пролежав у лікарні.

Він не злякався та продовжував писати, створювати кіносценарії, вчив грі на бандурі бажаючих. За рік його арештували у  Харкові, засудили до розстрілу, майно конфіскували. Стратили Гната 8 жовтня 1938.

Його потайки поховали у братській могилі, яких тоді було сотнями по Україні, та в яких НКВС поспіхом ховали сліди своїх звірств. Радянські органи цинічно заявили, що його не вбито, а він відправлений до Сибіру на 10 років без права листування.

Хочеться, щоб доля українського митця залишилась в блокчейні Голоса.  Вічна пам'ять.