Власні вірші до твору М.Лермонтова "Герой нашого часу"
Всім доброго часу днини! Доволі довго я не писала пости на Golos.io, не було теми та такового часу викласти фото чи оповідання. Тож, я вирішила що було б погано, аби Golos побачив мої роботи.
Цей вірш написаний про пана Печоріна та Віру. Хто читав цей роман зрозуміє, що я маю на увазі. Хотілося як глибше пізнати автора, сам твір та прожити всі моменти роману.
Кохання - вид чи підвид
Коли опаде вже все листя,
Він прийде до неї вночі.
Та, чи буде вона ще чекати,
І згадувати спогади ясні.
Ні.....Чи, можливо, так!
Залежить все ще, від погоди
Напевно, є ще один такт
Не зіграного епізоду.
Де та драма,
Та чи є взагалі вона?
Вона то спить
То дає про себе знать, однак,
Знов вона, сидить окрай сама.
Можливо, знак чи просто одинак.
2. Даний вірш передає емоції дуелі між Грушницьким та Печоріним. Атмосфера була напруженою. Я спробувала прирівняти життя та постріл. А чи вийшло?
***
Один постріл,
І життя нема.
Один постріл,
І душа вже там.
Ох, якби вернути все назад.
Всі війни, чвари. Все отак.
Одна та скринька,
В ній біда,
Одна та думка,
Й душа вже там.
3. Коли вчитель запитала у мене, чому я обрала саме вірш, я відповіла-" Вірші - це прекрасно, а ще прекрасніше, коли ти одягаєш шкіру героя, і самостійно аналізуєш дії та події..." У цьому вірші, я використала деяку характеристику автора про самого Печоріна.
Чуд(о)-ак
Ціну життя, він знав напевно,
Та лиш весь час він нудьгував.
Коханням грав,
Коли кохав єдину.
Чуття єдиного не мав.
Міг мерзнути коли +9,
Сам на сам на кабана ходив.
Випробовувати долю прагнув,
І на дуелі як на вечорниці ходив.
Я сподіваюсь мої роботи привернуть вашу увагу, та ,можливо, змусять прочитати твір (звісно хто ще не читав). Чекатиму відгуки від однодумців.
Дякую за увагу!
Автор @ann09k