Мій шлях у Кіокушин Карате

         Після мого першого поста в блозі на тему Кіокушин карате - "Чи пізно починати займатись в N-років бойовими мистецтвами" , @olezoom зауважив, що без фото стаття не є повною. :-)

         Величезна Вам, @olezoom , подяка :-) Вибирав деякі фото і так приємно було згадувати початок шляху.

         Забирав малого з тренувань і в 2006 році одягнув догі (кімоно), пов"язав білий пояс та став в один ряд з підлітками і почав тренуватись.

        Моя перша атестація на оранжевий пояс.

Атестація на синій пояс

Тренування в Невицькому замку (Закарпаття)

Весняне тренування в парку

Показовий виступ на "День міста"

Після атестації на 3 кю. 

Мої каратеки з білими поясами, які вперше атестувались. Серед нижнього ряду мій менший

 Дан-тест, 2013 рік. На чорні пояси атестувались троє - я на перший дан, товариш на другий і інший на третій (на жаль, після виснажливої атестації він не пройшов тест та лікувався в лікарні).

Тамесіварі

Кіхон, Ката від білого до чорного пояса вся техніка

Найвимогливіші екзаменатори. ОСУ!

І накінець, "на десерт" - 10 куміте :)

Фото після атестації

        Мети досягнуто в 40! Знадобилось 7 років важких, виснажливих тренувань. На всьому шляху приходилось заліковувати старі та нові травми, але воно того варте. 

         Зараз залікував свою травму, яку отримав дуже безглуздо і почав підготовку до наступної сходинки - 2 Дану. Правда дружині не кажу, бо я від неї вислухав дуже багато після атестації на 1 Дан поки заліковував травми. Не мусять жінки все знати :-)))

         На сьогодні, якщо я не потренуюсь пару днів, то вже почуваюсь розбитим :-) Рух та тренування - свого роду як наркотик. Я уже не уявляю свого життя без тренувань. 

         Щиро вдячний всім, хто дочитав до завершення.

         Бажаю Вам знайти час для занять фізкультурою та спортом і мати від цього тільки позитивні емоції та задоволення.

ОСУ!