Декілька слів, як бути батьком
.jpg)
Привіт.
Виникло бажання поділитися досвідом батьківства у перші місяці.
Це жестяк як складно...
Я вважав, що я готовий до того, щоб стати батьком. Я налаштувався на те, що потрібно буде вставати серед ночі, щоб змінити підгузок, або заколисати дитину.
Але виявилося, що це все фігня. Майже неможливо підготуватися до цього...
Саме складне і не зрозуміле, це те, коли дитина кричить без видимих причин і не вдається її заспокоїти... Вже і підгузок перевіряється, і грудка дається, і вкривається, і розкривається, і на руках носиться, і що лише не робиться, а воно продовжує орати, ніби його ріжуть... Це єдине, що вибиває мене з колії.
Решта, це дійсно класні моменти, коли твоя дитина тобі посміхається, бавиться, радіє життю. Є енергія вкладатися і оберігати дитя, витрачати на нього гроші і сили.
Але, коли не вдається його заспокоїти, то руки опускаються.
Кажуть, що цей етап потрібно просто пережити, але мені складно оцінити, наскільки це так. На даний момент (3 місяці) все двояко...
Тому, мій посил до тих, хто намірений стати батьками: гарно подумайте, чи готові ви віддавати себе дитині і чи все добре у вас з нервовою системою і емоційною стабільністю, оскільки маленька дитина, це гарна перевірка на міцність ваших систем ;-)
Успіху всім!