До вашої уваги - українська лірика

Мені так хочеться про все повідати тобі,
Вигадую побачень різні варіанти.
Та за вікном грудневим дощ застиг в німій мольбі,
Опротестовує думок моїх таланти.
Балконну раму прочинила. Обняло лице
Живе повітря волохатим м’яким плюшем.
Тихенький дощик бавиться зі спритним вітерцем –
Мене грайливо облили холодним душем.

Від свічки жваво заметались іскри голубі,
Невидимо упала крапля на зап’ястя.
Мені багато хочеться повідати тобі,
Та негідь вихолоджує думки. Чи ж вдасться?
Нехай зима з дощами, ми зарадимо біді,
Вже вкотре прозаїчну бачимо картину.
А, знаєш, нам би тільки-но зустрітися, тоді
Підтримаємо бесіду біля каміну.

Що за вікном в той дивний вечір буде: дощ чи сніг,
Повір, забудеться назавжди і миттєво.
Якщо й годинника тоді затримаємо біг,
Не вистачатиме нам часу і… суттєво.
Поволеньки розгладжує ніч складочки рябі,
Вже й досвіток день опускає, як причастя.
Мені багато розказати хочеться тобі:
Про себе, про любов, про наше спільне щастя.

З найкращими побажаннями ваша не просто скрипка @skrypka