Зливи

Щось проглядається
Допоки хмари плинуть.
Чи загадка, чи згадка.
Дощі звертаються до мене.
Зливи.
Я п'ю, мов літнє поле спрагле.
І розгортатись починають ледве,
Мов паростки, душі краплини.
Дозрілим травам позгинало стебла.
Нові ж зростуть у їхній тіні.

Публікую для вас власні вірші та фото.

Бажаю вам сонця на душі за будь-якої життєвої погоди!

@sonyanka