Ти знов прийшов... Щастя, радості та кохання Вам назавжди, милі Друзі!!! Нехай Вас мине розчарування в житті!!!

І знов прийшов... Приніс в долонях вишні...
Так, ніби зорі з неба простягнув...
Та стугонить у скронях: "Як же вийшло,
Що ти за мить минуле вкрай забув?!

Неначе лезом, відсікаєш серце,
І по-живому ріжешь без жалю!.."
Душа кричить: "Закрий навіки дверці! -
Твою присутність ледве я терплю!!!"

Все було в нас: і сонечко, і зливи...
Та ми сім'ї плекали джерело!!!
Хай не завжди, але були щасливі!
Куди ж те щастя річкою спливло?!

Між нами стрімко шириться безодня...
У тебе поруч - марево доріг!..
А в мене радість вчора і сьогодні
Рожевим ранком падає до ніг!!!

Вольный перевод:

И вновь пришёл, принёс в ладонях вишни...
Так, словно звёзды с неба протянул...
Стучит в висках: "Ну, как же это вышло,
Что ты за миг прошлое вконец забыл?!

Как будто лезвием отсекаешь сердце,
И по-живому режешь без жалости!.."
Душа кричит: "Закрой навеки дверцы!
Твоё присутствие едва я терплю!"

Всё было у нас: и солнышко, и ливни,
Но мы семьи лелеяли родник!!!
Пусть не всегда, всё же были счастливы!
Куда же счастье речкой уплыло?!

Между нами стремительно ширится бездна...
У тебя рядом - миражи дорог!..
А у меня радость вчера и сегодня
Розовым рассветом падает к ногам!!!

С теплом души, @tinochka - Валентина Бородай.

Картинка из фонда интернета