"Любіть Україну, як сонце, любіть". Володимир Сосюра - історія одного вірша

Коли в житті настають важкі, невизначені та буремні часи, я завжди згадую цей чудовий вірш Володимира Сосюри, який змалював мою рідну країну в образі «вишневої України». 

Фото з мережі Інтернет.

Дуже цікава історія самого вірша.

1944 рік, визволено Україну від німецьких загарбників. Володимир Сосюра для піднесення національного духу українців пише цей вірш-заклик. І що б Ви думали - його було піддано жорсткій, нещадній  критиці з боку  радянської, сталінської влади. У рупорі більшовиків, у газеті «Правда» з’являється стаття «Против идеологических извращений в  литературе», де на Сосюру було начеплено ярлик «буржуазного націоналіста» за вірш «Любіть Україну»...  Ярлик за те, що ти любиш свою країну, свою історію, традиції свого народу.

Цей вірш  не втратив актуальності навіть сьогодні.

Любімо кожен свою країну, любімо свою Україну!

 Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов´їну.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових.

Любіть у коханні, в труді, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!