a pen-here they are
(6 абзаців з ліричним перепіхоном)
Сковородарі одного разу не сповістив суспільність, як зловив хуєм запальничку - здалося інтимніш відвертого, але побутові пастки чатують на нас на кожному кроці. Поліз якось хлопчиком за тенісною кулькою й застрягнув головою під ліжком, угу. І лежить такий тихо, нема нікого, чо волати, голова, здається, ні туди, ані сюди. І думок, що характерно у всіх стейних екстрімах - круглий 0. Навіть гарно якось, сутінки, прямокутники, перспектива. Подивився на цю бляцьку кульку в руці, спинив миттєвість і як змогутнів, набичився такий маленький, і - голову зі скрипом паркетним витяг. За вухом обдер.
&&&&&&&&&&&&&&&&&&&
А це нещодавно капкан був з розряду мікропиздеців. Сидів собі як завжди гол-сокол, з світом речей практично без взаємодії, шахи очима рухав на екрані зліва.
Тут телефон. Ля-ля, фа-фа, консультує значить. І логічне завершення вже наближається. Покусує собі ручку, переглядає мільйон ворон за вікном, відстежує віртуальність за Хкм, команди віддає членороздільні, повільні як в невагомості, людина там собі нормально вписується, творчо не виёбуєця наперед, людина - нормальна дівчина.
Враз (так-так: враз, раптово, жодним гороскопом непередбачувано, як у фільмі жахів) лунає тихесенький такий клік.
Сковородарі-жеж відразу блискавкою у голову усвідомлює пиздець. Ну не репетувати ж. Ковпачком заклинило верхню губу. Тепер будь-який манісінький рух правицею - додаткова світлопередача в очах, чи то темнішає, чи вже світлішає. Та боляче бля, спробуйте, губи - вони рецепторні куди там. Лівий маніпулятор - телефон контролює. Йобана делікатність і професійна емпатія не дозволяють перерватися. Гарне у Ера гасло: "До кінця!"
&&&&&&&&&&&&&&&&&&&
До речі, що означає, якщо вся така свіжозаїбецька в сльозах та інших натуральних соках дівчина вимовляє: "Ты мне дал хороший урок, я тоже никого никогда жалеть не буду". Їй шо, погано зробили? Вона оце орала, пищала і плакала, щоб по кінцю претензію виставити?
Можливо просто інтонацію не підібрала.
А був би розумний як щас хлопчик, заліз би цілком, ногами підійняв, та й вислизнув, або переспав до весни. Щодо кульки.
&&&&&&&&&&&&&&&&&&&
Домовилися. Крокуймо до дзеркала.
А ручка не розгвинчується ані хріна.
Причому принципова схема виробу в голові не відстежується. Спостерігає Ер автопілота, котрому світ не милий. Автопілот в рухах скупий акі мінер. Поки організму пиздець-боляче - обгортає помаранчевими шортами з ширінкою на липучці чужорідний засіб управління вінцем творіння. Клац, шорх-шорх, нешкідлива частина відгвинчена, інтервенція коротше, але ж далі що? Адже жодна потуга не принесла полегшення.
Тільки аморфна бездіяльність зберігає стабілізовану дозу відчутного.
&&&&&&&&&&&&&&&&&&&
Але автопілот звідкись все знає.
Він не звертає уваги на зрадницьку ідею вискочити в чому мати народила в соціум і мальовничо потикати вказівним пальцем на рота, перемикаючи увагу населення на животрепетне.
Ні, автопілот акуратно викидає непотрібні йому тельбухи і залишає у руці голимий стрижень. Думаєте, в вусі поколупатися? Ні, чітко засовує його в капкан - гучний клік! - Свобода! Тільки губа тепер із білим кругляшем. До весілля загоїться. Одружуватися вам блядь треба, щоб вільні взаємовиручки (хенд-фрі, є) під рукою малися. Бережіть собі.