МЕНІ НАСНИЛАСЬ...

Мені наснилась знову полонина
Та ніжної весни чарівний спів,
І та неперевершена єдина,
Яку в далекій юності зустрів!

… Кленове листя падає на плечі,
Метеликом сідаючи на мить.
Тримає душу сум в осінній вечір -
І серце несподівано щемить...

То спогади нахлинули на мене,
Немов потрапив я в дев'ятий вал!
І сам я, наче той листочок клена,
Відірваним за мить від долі став!

Накрила почуття життєва хвиля -
Нас віднесло до різних берегів...
І де ж тепер дівчина моя мила,
Яку в далекій юності зустрів?!

С теплом души, ваша @tinochka - Валентина Бородай

Изображение из фонда интернета