СИНИЦЯ СПУРХНУЛА

Синиця спурхнула з твоєї долоні,
Прийшло відчуття невідоме й чуже.
Печаль огорнула, та я ж не в полоні,
Я вільна пташина й довіку уже.

Розквітне весна і зозуля невдовзі
Комусь напророчить щасливі роки.
Я порсатись буду ночами у прозі
І гнати від себе про тебе думки.

Сувої зі слів – від журби порятунок,
Можливість утриматися на плаву.
Я знаю, я вірю, життя – подарунок,
Тому і живу.

З теплом ваша @skrypka
картинка - інтернет