Думки сумні заполонили розум

Думки сумні заполонили розум…
Сумний декор розкинув листопад
І в диханні його щось від морозу,
А в голосі пекучій біль балад,

Які співає вітер десь у вежах
Про щастя, що блукає поміж нас…
І щось примарне знов мене бентежить –
Не роздивлюсь ні в профіль, ні анфас…

Чому ж болить таким нестерпним щемом
Під ребрами?
Аж дихать не дає.
Слова шукаю і для віршів теми,
Що вилікують осінь і мене

Від самоти, від суму та печалі,
Та збережуть тепло у нас в душі…
Не байдуже, що квіти всі зів’яли,
Не байдуже, що ми тепер чужі…

2016