Осінь. Безсоння


Мабуть від себе зцілення немає –
Вночі в думках своїх я все блукаю,
Щукаю щось,
Чи хочу щось забути?
А може потребую я спокути
За всі гріхи
Чи справжні, чи уявні?..
А тут і осінь – норовлива пані.
Її вважають скринею із смутком,
Нагадуванням,що не все забуто.
Що є платня за справи та думки…
Вона ж плете із листя килимки,
Дощем змиває біль, журбу і тугу,
Знімає з нас навроки та напругу.
Ласкаво в очі хоче зазирнути,
Щоб ми могли в тепло її пірнути –
Позбутись забобонів та страхів…
А ми на осінь травимо злих псів,
Вважаєм винною у холоді відносин…
Несправедливо…
Бо чарівна осінь
Лікує і виконує бажання,
Дарує мудрість, тишу та кохання…

stihi-ioфилософская-лирикавремяразмышлениямечтытворчествопоэзиястихи
148
102.870 GOLOS
0
В избранное
Натали Рыбальская
На Golos с 2018 M02
148
0

Зарегистрируйтесь, чтобы проголосовать за пост или написать комментарий

Авторы получают вознаграждение, когда пользователи голосуют за их посты. Голосующие читатели также получают вознаграждение за свои голоса.

Зарегистрироваться
Комментарии (7)
Сортировать по:
Сначала старые