Український "Робін Гуд" - Устим Кармалюк

         Друзі, позавчора, у 1787 році народилась українська легенда, нескорений борець за волю - Устим Кармалюк.  

       Хто він? Розбійник, чи людина, котра вирішила піти проти тогочасної московинської тиранії та "проти течії"?

       Народився майбутній бунтар в подільському селі Головчинці ( сьогодні це село Кармалюкове Вінницької області). Його батьки були кріпаками і, здавалося б, доля приготувала для Устима також долю кріпака, який зранку до ночі працює на свого пана-поміщика.  Та Устим із самого дитинства мав дух бунтарства. Він не схотів  ставати як всі та гнути спину на поміщика все життя в голоді та злиднях. Звичайно, що поміщику не потрібен був такий молодий та гоноровий працівник - його було віддано в царську армію на 25 років. З цього часу почалась низка втеч Кармалюка з усіх можливих московинських буцигарень. Лік його втечам сягає далеко за десяток. Таку потужну жагу до волі неможливо було втримати в клітці.

       Втікши з царської армії, він зібрав таких же кріпаків-вольнолюбців, знедолених та приречених як сам і почалась його стезжка "Робін Гуда".  Першим, звичайно,  він помстився своєму поміщику Пігловському - спалив йому садибу, а панське майно роздав селянам. Знову полон та знову втеча :-) 

       Після чергового покарання та втечі прийшло розуміння того, що потрібно діяти не дрібно, а розгортати справжній повстанський рух селян на українських землях. Ой, навів він свого часу на поміщиків та Московинську владу страху. Простий люд підтримував Кармалюка, приєднувався до нього. Цікавий також такий факт, що до руху Кармалюка приєднувались не тільки українці, а й поляки та євреї. 

       У 1817 році московинські жандарми вкотре схопили  Кармалюка, і вперше  військовим судом він був  засуджений до страти. Та в останню мить вирок змінили – 25 ударів  батогом, тавруванням розпеченим залізом, засланням до  Сибіру на десять років. Але Кармалюк… втік та знову продовжив свою  справу.  :-)

      Також є цікавим той факт, що коли Кармалюка вкотре схопили, то видав його жандармерії його найменший син. Устим видавав себе за московина, але Остап не втримався (чи був зламаним) і кинувся батькові в обійми. Знову Сибір, знову втеча, знову боротьба.

       Якось Кармалюк забрав золото у чергового пана та став його  роздавати бідним жінкам, які йшли дорогою. На прощання він говорив:  «Беріть золото, хай діти ваші вдома не плачуть… Як мене десь вб’ють,  споминайте Кармалюка…». І пам'ять про Устима справді не згасла - ми знаємо про нього з творів, фільмів, опер.

      Загинув Устим Кармалюк 10 жовтня 1835 року. Його зрадили і він потрапив у засідку. Уже того часу Мосоковія вміла мати своїх агентів та на високому рівні займалась підкупом близьких людей, щоб знешкодити непотрібних та проблемних для них людей. За своє коротке життя Кармалюк був справжнім  супергероєм, невловимим месником

         Звичайно, що Московія зробила все можливе, щоб про народного месника забули. Та легенди, переспіви донесли до нашого часу непросту біографію незвичайного, нескореного борця за свободу України та українців. З цих легенд та історії цієї людини ми можемо дізнатися – по-справжньому мужній дух ніколи не згасає, не зважаючи на  будь-які перепони. 

        Написав свій пост, бо вирішив вшанувати "останнього гайдамака" - Устима Кармалюка.

Фото з мережі Інтернет