Уважаемые пользователи Голос!
Сайт доступен в режиме «чтение» до сентября 2020 года. Операции с токенами Golos, Cyber можно проводить, используя альтернативные клиенты или через эксплорер Cyberway. Подробности здесь: https://golos.io/@goloscore/operacii-s-tokenami-golos-cyber-1594822432061
С уважением, команда “Голос”
GOLOS
RU
EN
UA
yanboretskyi
6 лет назад

Якщо взяли Вишинського – чому досі не за ґратами Гужва, Мураєв та їм подібні?

Арешт керівника «РИА Новости Украина» Кіріла Вишинського матиме бодай якийсь сенс, якщо його обміняють на Сущенка, Сенцова, Клиха, Карплюка чи якогось іншого українського політв’язня, яких зараз мордують у російських катівнях за сфабрикованими справами.

Про існування Кирила Вишинського мало хто здогадувався, поки його не затримали. Про існування сайту «РИА Новости Украина» теж довелося згадати після арешту Вишинського. Таке абсолютно сіре, третьосортне видання з незначною часткою ексклюзиву. Тупувате, слабке, нецікаве. Пишуть, що цей Вишинський добре грошву доїв із російських спецслужб за свою роботу. 53 тисячі доларів на місяць – лише доведена сума, яку йому платили росіяни за антиукраїнську діяльність. Нівроку такі 30 срібняків!

Та цьому мерзотнику треба «Ярослава Мудрого» давати, а не арештовувати за те, що він за таку інформаційну «парашу» росіян на грубі гроші «розводив»! Крім того, на своєму сайті він по суті всіх засвічував – усіх, кого можна підозрювати у роботі на РФ, від Толстова до Якубіна. За що Вишинського до в’язниці? За що йому 111 статтю інкримінують? Він же нам допомагав, а СБУ чомусь за нього взялося… Жарти жартами, а Вишинського не чесно кидати за ґрати, поки на свободі залишаються особи, які куди більше заслужили кримінальний строк за 110 і 111 статтями Кримінального кодексу.

Веселить реакція українських ЗМІ на затримання Вишинського. Більшість телеканалів узагалі вирішили не замислюватися на таку небезпечну для них тему: «Чому таку тяжку 111 статтю (державна зрада) інкримінують за те, що чоловік усього лише чужі матеріали на своєму сайті публікував?». Хлопці, завтра за такою ж статтею половину наших Інтернет-видань прикриють, і вас теж! Скажуть: «Так тут антиукраїнський контент!».

Наші ЗМІ мовчать, що знову демонструє їхній захмарний професіоналізм та відданість принципам свободи слова. Спробували поміркувати на тему резонансного затримання лише телеканал ЗІК та ще кілька медіа. На ЗІКу депутат Григорій Шверк і голова спілки журналістів Сергій Томіленко не прояснили питання, а лише напустили туману. Хоча Томіленко визнав чесно: ніхто зараз у наших ЗМІ не пояснить чітко, в чому різниця між об’ктивною критичною журналістикою, коли відверто говорять про ситуацію в країні, та між антиукраїнською пропагандою; крім того, зараз точно ніхто не відрізнить пропаганду від антиукраїнської діяльності у ЗМІ, особливо якщо йдеться про журналістські розслідування.

Журналісти іноді виходять у розслідуваннях на факти зловживань з боку можновладців, а самим можновладцям дуже легко захищатися, заявляючи, мовляв, журналіст розкрив державну таємницю, а не його особисті темні справи. Томіленко також нагадав, що зараз проти кількох журналістів відкрито кримінальні справи, їм інкримінують саме антидержавну діяльність, але ці справи не рухаються, зависли. Підозрюю, що зависли з тієї причини, що в правоохоронних органах теж точно не знають, як відрізнити пропаганду від підривної діяльності та як визначити ту межу, за якою журналіст уже перейшов на бік ворога у своїй діяльності та зрадив Батьківщину.

Шверк розводився про стандарти журналістики, яких дотримуються в Англії та не дотримуються в Україні. Боюся, якби Шверк зустрівся зі справжніми британськими журналістами, які працюють за омріяними депутатом стандартами, то народному обранцю стало би ой як незатишно! Бо англійські журналісти обов’язково перепитали б його – чи почув і зрозумів він запитання? А потім, можливо, попросили би вийти зі студії, бо гість не відповідає на почуте запитання про те, як відрізнити журналістику від пропаганди й підривної діяльності, натомість розповідає, яка погана і слабка в Україні журналістика. Послухаєш Шверка – і одразу стає зрозуміло: саме журналісти винні у тому, що на п’ятому році війни Росії проти України ми досі не з’ясували, як відрізнити інформаційну диверсію від критичної аналітики у ЗМІ!

Завдяки затриманню Вишинського довелося згадати про похмуре, сіре і нецікаве видання «РИА Новости Украина». Аж тут я одразу згадав, що є в нас і доволі яскраві медіа-ресурси, такі як: «Страна юей», «Вести», «Ньюзван». Вони сильно відрізняються від «РИА Новости Украина»? Так, дуже сильно. Вони набагато краще виконують свою роль у підривній інформаційній війні проти України, але роблять це грамотно, іноді навіть талановито. Місцями критика Мураєва чи Рабіновича взагалі мейнстрімна і дасть фору критиці багатьох опозиціонерів – від Тимошенко до Донія. Їхні маніпуляції вже давно очевидні українській громаді, але їх не чіпають. Чому?

Не чіпають, бо в нашій владі сидять люди, яким вигідне існування таких ЗМІ. З Мураєвим взагалі просто. Він для Президента – цінний «фрукт». Адже саме його «За життя» відкусило чималий електоральний шмат від «Опозиційного блоку». Мураєв з Рабіновичем пасуться на електоральному полі колишніх «регіоналів» і потихеньку захоплюють його. «Ньюзван» зі своєю пропагандою, на думку президентських політтехнологів, зменшує ймовірність реваншу проросійських сил на виборах. Але заради досягнення мети по суті видано ліцензію на безперешкодну антиукраїнську пропаганду солдатам Путіна в Україні! Та на думку наших можновладців, то другорядне питання, головне – перемога патрона на виборах.

Є ще одна причина, чому російські агенти інформаційної війни спокійно почуваються в Україні. Вони мають пряме відношення до наших олігархів. І знищення бодай одного проросійського каналу призведе до знищення олігархічного консенсусу в країні. А це, на їхню думку, призведе до розпаду країни. Втім, одразу слід обмовитися: розпаду країни вони бояться, бо зникне їхня годівниця, а росіяни точно не налаштовані їх терпіти в разі розпаду України.

Наш олігархат на повному серйозі себе вважає запорукою існування країни, її єдності. Це, звичайно, повна маячня, але так гадають нинішні фактичні власники України, які вирішують, скільки громадянам платити за газ, скільки державі продавати пшениці за кордон і скільки платити їхнім заручникам-українцям – найманим працівникам, щоб ті не всі втекли до Польщі.

Нещодавно прочитав статтю, в якій одна журналістка розповідає, як вона пила дороге віскі із якимось олігархом. Вона цього олігарха вважає хорошим, патріотом України і все таке. Отже, журналістка пила віскі з олігархом і просила гроші на якусь добру справу. Олігарх відмовився, бо це, бачте, зачепить інтереси інших «власників» України. А конкретно – Бойка, якого «хороший» олігарх хоч і вважає мерзотником, але проти його інтересів не піде. Бо це «загрожує територіальній цілісності країни». Тобто один кровопивця вважає, що такі як він кровопивці-трупоїди і є запорукою існування країни!

Цікава точка зору. І вона превалює в наших владних кабінетах. Тому і логіка дій нинішньої влади така шизоїдно-параноїдальна. Очевидні загрози в війні з Московією вони воліють не помічати, бо це порушить олігархічний консенсус, образяться Бойко, Ахметов чи ще якийсь дідько. А от для піару, щоб склалося враження, типу «на інформаційному фронті у нас теж кордон на замку» – он як вправно ловлять таких вишинських чи якихось нещасних блогерів! Томіленко розповідав про Василя Муравицького – блогера із Житомира. Тому теж «шиють» державну зраду за те, що він підписав угоду із «Раша тудей» (чи якимись іншими покидьками з Московії) про те, що він їм писатиме заміточки й отримуватиме по 500 гривень за кожну.

Така «держзрада» виглядає особливо трагікомічно на тлі мільярдних оборудок наших можновладців з ворогом та абсолютно аморального виправдання торгівлі з терористами з «Л-ДНР». Пам’ятаєте, як лементували наші «гуманісти» проти припинення торгівлі з тими недолюдками? «То наші люди! – волали вони. – Ми втратимо їхні серця і їхню прихильність, якщо не купуватимемо вугілля з луганських копанок, де неповнолітніх дітей експлуатують за копійки!». До речі, згадані тези – це теж одна з маніпуляцій, яку використовує Московія у гібридній війні з Україною, коли промовляє тут вустами своєї агентури. На жаль, часто тези московських політтехнологів дуже подобаються політтехнологам наших олігархів – ті їх залюбки використовують для задурювання мас усередині України.

Тому-то наші ЗМІ так спокійно пропускають інформацію про арешт Вишинського і про звинувачення проти нього. Бо як почнеш міркувати, що ж таке «антидержавна діяльність у ЗМІ» в наших умовах – одразу якийсь дискомфорт виникає, якось незручно стає. Бо є ЗМІ, які наполегливо тиражують відверто шкідливі для України тези: «війну розпочала не Росія», «іхтамнєт», «нам потрібен мир будь-якою ціною – давайте щось пропонувати заради миру, треба шукати компроміс», «треба чимось поступатися, бо ми не можемо перемогти Росію», «Крим ми втратили назавжди» тощо. А наші спецслужби буквально не помічають ЗМІ, які поширюють подібну небезпечну для країни маячню. «То інша точка зору. Можливо, це і проросійська пропаганда, але за пропаганду за ґрати не кидають», – фарисейськи пояснюють ці затяті охоронці свободи слова.

Такі пустопорожні, поверхові міркування наших журналістів, медіа-експертів, політиків розкидані зараз у всьому нашому інформпросторі. А насправді питання не таке вже й складне. І навіть згадані пани журналісти в ньому могли би легко розібратися, якби за власним бажанням не блудили в трьох соснах інформполітки.

Задля виявлення упередженої і викривленої інформації достатньо й нагляду самої журналістської спільноти. Просто треба не ловитися на один фокус, який використовують «поборники чистоти журналістських стандартів», щоб нейтралізувати об’єктивну журналістську аналітику.

Це міф про «альтернативну або іншу точку зору». Проти кричущого й очевидного факту, який влада не хоче визнавати як правдивий, запускають вал різноманітних «інших або альтернативних точок зору» й називають усе це «проявом свободи слова». Неявно, але визнається, що такі точки зору (часто абсолютно ідіотські чи брехливі) мають таке ж право бути висвітленими і оприлюдненими, як і доведені резонансні факти. Величезна кількість таких версій затьмарює своєю кількістю об’єктивну версію подій і за короткий час просто витісняє її з інформпростору. Цей механізм іще називають «пост-правда».

Суть цього фокусу дуже проста: як альтернативу об’єктивній оцінці, що передбачала аналіз і узагальнення великої кількості фактів і думок, висувають тезу чи висновок, які не передбачають широкого узагальнення і глибокого вивчення проблеми. Часто альтернативна теза просто примітивна, але висувається як «альтернатива» і як прояв «свободи слова».

Така «пост-правда» завжди переможе, якщо аудиторія не здатна до критичного мислення, а журналісти та експерти мають або слабкий інтелект, або проблеми з моральністю. Цю картину, скажімо, можна спостерігати в Росії, коли люди всупереч очевидним фактам сприймають на віру геть абсурдні, але зручні для них версії подій. Приклад – збиття Боїнга MH17 в липні 2014 року. Всі ознаки й факти доводять, що збили літак російські військові разом із донбаськими терористами, але росіяни вірять в абсурдні вигадки. Або ось приклад: російським спецслужбам і пропагандистам легко вдалося навіяти родичам жертв кемеровської трагедії, що їм не треба вимагати від влади карати винних у пожежі, бо це «майданна риторика», а майданна риторика шкідлива для Росії. Саме такі методи працюють у ЗМІ й у нас, а журналісти і політологи охоче виконують свої ролі в цьому карнавалі «пост-правди». Участь ця для багатьох означає непогані гонорари, але натомість цілковито виключає можливість говорити про ключові проблеми для України та українців.

Тому так туплять наші політики й політологи, коли кажуть, що між пропагандою і антидержавною діяльністю у ЗМІ є різниця. Насправді різниці немає, бо ми живемо в умовах війни з Росією. У воєнний час будь-який проросійський пропагандист автоматично перетворюється на ворога, на солдата окупаційних військ, не менш небезпечного, ніж бурятський снайпер десь в авдіївській промзоні. Його зобов’язані видворити з України або притягнути до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

А допоки російські пропагандисти розгулюють на свободі, лікуються по австріях, а не сидять за ґратами, арешт Вишинського виглядає як насмішка над українським суспільством. Зважаючи на попередні прецеденти з притягненням наших журналістів до кримінальної відповідальності за державну зраду, ця справа теж має мало перспектив. Єдина надія – що керівника «РИА Новости Украина» обміняють на когось з українських політв’язнів.

Будемо, звичайно, сподіватися, як і наші «гібридні» друзі в ЄС, що справу Вишинського досконально розслідують правоохоронні органи. Що його державну зраду буде достеменно доведено й вона стане очевидною всім, навіть членам уряду Угорщини. А наше СБУ не тільки медальку «за взяття Криму» і російський паспорт представить у суді як докази держзради Вишинського. Що буде доведено факти зв’язків Вишинського з ФСБ, що буде розкрита мережа російської агентури Вишинського, можливо, навіть з номерами рахунків, на які агенту надсилали гроші ФСБ чи ГРУ. Я оптиміст і вірю, що відповіді на ці питання у наших правоохоронців є.

Ян Борецький для видання InfA

Більше про Team Ukraine

0
1.439 GOLOS
На Golos с January 2017
Комментарии (0)
Сортировать по:
Сначала старые