Якщо знаєш майбутнє

  От дивна штука, коли знаєш, що буде в майбутньому. Не в деталях, але  знаєш. І що робити? Йти під деревом сидіти чи піти в монастир, чи  бункер будувати, чи його туди наліво та й у всі тяжкі... 

Щоб обрали б Ви? А от що обрав один вартий український чоловік...

 Він багато перечитав і переосмислив за своє життя. Побував керівником,  наставником, учителем (звичайно, був і підлеглим, і учнем). Багато  спробував не на словах, а на ділі. І коли прийшов час, він став до  боротьби, приєднавшись до лав патріотів.  

Можливо, для того, щоб  розвинутись далі, але, тим не менше, став на сторону правди, а заодно і  нашу з вами сторону. Так як одночасно займався різними справами, мало  хто дійсно знав справжній сенс тяжкої праці на благо вільних людей.  Згодом, зі зброєю в руках, навчаючи інших не тільки словами, але й своїм  прикладом, разом із патріотами вже брав участь в плануванні та  безпосередньо в бойових операціях. З групою багато разів "мандрував" в  тилу ворога. Займався вербуванням. І беріг, беріг побратимів. 

Та  так сталось, що довірився системі, мабуть, з бажанням зробити ще більше.  Він не переоцінив свої сили, просто повірив, що коли робиш добру  справу, то це само по собі тебе захищає, але ні - захищають тебе тільки:  ти і справжні друзі. Все, для решти ти витратний матеріал.  

Так і  сталось: одного "прекрасного" вечора зраднико-запроданцями його було  просто вбито та ще й висвітлено як ворога народу та Батьківщини.   

Знав, а все одно робив, діяв, боровся. Як багато справжніх людей до  нього і після нього, вписуючи нові сторінки в славетну книгу мужності  свого народу. Отож впишемо ще з десяток розділів, щоб продовжувати бути  прикладом та вартими поваги, навіть, зі сторони супротивників та  ворогів!