[Онлайн-курс] Підготовка до ЗНО. Географія Урок 3. Основні способи зображення Землі

Ця тема онлайн-курсу передбачає вивчення всього, що пов’язане з картографуванням місцевості. Спочатку познайомимось з опорними поняттями до теми, визначеннями, теорією.

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ

• План місцевості
• Географічна карта і глобус
• Градусна сітка
• Географічні координати
• Початковий меридіан
• Географічна широта і довгота
• Картографічні проекції
• Легенда карти
• Масштаб
• Класифікація карт
• Абсолютна й відносна висота місцевості
• Шкала висот і глибин
• Азимут
• Дирекційний кут
• Магнітне схилення
• Сторони горизонту й орієнтування на місцевості

Найпоширенішими способами зображення поверхні Землі є малюнок, фотографія, аеро- фотознімок, космічний знімок, план, карта і глобус.

Малюнок - зображення, яке дає загальне уявлення про земну поверхню (місцевість).

Фотографія - зображення місцевості, дещо точніше, ніж малюнок, що передає особливості місцевості, на якому добре видно тільки предмети, розташовані на передньому плані.

Аеро-фотознімок - зображення, отримане за допомогою фотографування з літаків. Воно не дає інформацію про призначення і назви об'єктів.

Космічний знімок — це зображення, що виконане за допомогою фотографування Землі за допомогою космічних кораблів і штучних супутників, яке не передає детальної інформації про географічні об'єкти та їхні назви.

План місцевості - зменшене зображення земної поверхні, виконане за допомогою умовних значків та масштабу.

Географічна карта - це зображення більшої, ніж на планах, за розмірами поверхні, виконане за допомогою математичної основи (масштаб, картографічна проекція і географічні координати) й умовних позначень, яке досить детально характеризує географічні об'єкти. Вона може охоплювати різні за розмірами території населеного пункту, району, області, держави» материка чи всієї поверхні Землі.

Глобус - це модель Землі, яка найточніше передає зовнішній вигляд нашої планети, але не відображає дрібних об'єктів.

Існують різні види карт залежно від масштабу, призначення, охоплення території. Залежно від того, на скільки зменшена дійсна відстань при її нанесенні на карту, розрізняють великомасштабні, середньомасштабні та дрібномасштабні карти.

Для зображення невеликих ділянок земної поверхні використовуються масштаби, що зменшують дійсні розміри в тисячі разів (до 1 : 200 000). Такі масштаби називають великими, вони використовуються при створенні топографічних карт.

На великомасштабних картах позначені населені пункти, річки, озера, болота, окремі будинки й споруди, транспортні магістралі, сільськогосподарські угіддя.

Карти, що охоплюють значні за розмірами території, виконані в дрібнішому масштабі. Так, більшість навчальних карт є середньомасштабними (від 1 : 200 000 до 1 : 1 000 000) і дрібномасштабними (дрібніше за 1 : 1 000 000).

За призначенням розрізняють фізичні (загальногеографічні) і тематичні карти. У старших класах ви в основному працювали з тематичними картами, серед яких: карта адміністративно-територіального поділу, геологічна, внутрішніх вод, господарства.

ЕЛЕМЕНТИ ГРАДУСНОЇ СІТКИ

Щоб визначити місцезнаходження географічних об'єктів, на географічних картах використовують градусну сітку і географічні координати.

Градусна сітка - це сітка на карті чи глобусі, утворена перетином паралелей і меридіанів (малюнок).

Меридіани - уявні лінії на глобусі чи карті, які з'єднують два полюси і вказують напрямок «північ - південь». Кожен меридіан перетинається зі всіма іншими в двох точках - на Північному і Південному полюсах. Довжини всіх меридіанів на глобусі рівні. Усі точки одного меридіана мають однакову довготу, але різну широту. В міжнародній практиці за початковий (нульовий) меридіан прийнято Гринвіцький, який проходить через англійське місто Гринвіч, від нього ведеться відлік довготи.

Паралелі - це уявні лінії на глобусі чи карті, проведені паралельно до екватора, які вказують напрямок «схід - захід».

Паралелі на глобусі мають форму кіл, які від екватора (найдовше коло) поступово зменшуються і переходять в точку - полюс.

Для визначення місцезнаходження будь-якої точки на земній поверхні користуються географічними координатами - географічною широтою і довготою.

Географічна широта - це кут між площиною екватора і будь-якою точкою на місцевості. Вона буває північною (пн. ш.) та південною (пд. ш.) і обчислюється від 0ш. (екватор) до 90 пн. ш. (Північний полюс) або 90 пд. ш. (Південний полюс).

Географічна довгота - це кут між площиною початкового меридіана і будь-якою точкою на місцевості. Вона буває східною (сх. д.) та західною (зх. д.) і обчислюється від 0 д. (початковий меридіан) до 180 д. (180-й меридіан).

Для визначення географічних координат потрібно спочатку визначити географічну широту. Її показують паралелі, що проходять паралельно екватору. Наприклад, географічна широтам. Київ приблизно становить 5030' пн. ш., оскільки Київ лежить у Північній півкулі.

Географічну довготу розраховують за меридіанами. Так, графічна довгота м. Київ становить 3030'сх. д,, адже Київ лежить у Східній півкулі, і географічні координати Києва дорівнюють 5030'пн. ш., 3030'сх. д.

КАРТОГРАФІЧНІ ПРОЕКЦІЇ
Математичний спосіб зображення поверхні земного сфероїда на площині з використанням допоміжних поверхонь (циліндра, конуса, площини) називають картографічними проекціями.

Циліндричні проекції використовуються для карт світу - модель Землі: вміщують у циліндр і уявно проектують на його стінки земну поверхню.

При розгортанні циліндра утворюється плоске зображення; меридіани і паралелі у цій проекції – прямі лінії, що проведені під прямим кутом, лінія найменших спотворень – екватор.

Конічні проекції найчастіше використовуються для зображення Євразії, Азії, світу. Для цього один або декілька конусів насаджуються на модель Землі і на них переносяться всі точки земної поверхні. Меридіани у такій проекції - прямі лінії, які виходять з однієї точки (полюса! паралелі - дуги концентричних кіл).

Для зображення на картах окремих материків чи океанів використовують азимутальні проекції. При цьому земну поверхню проектують безпосередньо на площину. Точкою спотворень є точка дотику площини до земної поверхні. Водночас периферійні частинні карти мають в такій проекції максимальне спотворення. Існують прямі, поперечні та косі азимутальні проекції.

У прямих азимутальних проекціях (точка дотику - полюси) паралелі зображуються концентричними колами, а меридіани - прямими (променями), що виходять із центру (точки дотику, тобто полюса). У такій проекції складені кар Антарктиди, Північного Льодовитого океану. У поперечно-азимутальній проекції (точці дотику - на екваторі) складена карта півкуль. У ній меридіани і паралелі - криві, за винятком екватора і середніх меридіанів півкуль.

Для зображення окремих материків точки дотику вибирають у їхньому центрі (карти Африки, Австралії, Північної Америки). Такі проекції називають косими азимутальними. В них паралелі і меридіани є дугами, окрім паралелей, що проходять через точку проектування.
Спотворення на картах. Унаслідок кулястості Землі на картах існує спотворення довжин, кутів, форм і площ. Величина спотворень залежить від виду проекції, масштабу карти і охоплення території.
За характером спотворень картографічні проекції поділяють на:

• рівновеликі (немає спотворень площ);
• рівнокутні (немає спотворень кутів);
• рівнопроміжні (немає особливих спотворень відстаней в одному з напрямків або вздовж меридіанів, або вздовж паралелей);
• довільні (існують усі види спотворень).

ЛЕГЕНДА КАРТИ
Зведення умовних позначень, використаних на карті, з текстовими поясненнями до них називають легендою карти. Для зображення різних географічних об'єктів, явищ і процесів у картографії використовують чимало умовних знаків і способів картографування. Умовні знаки - це спеціальні графічні символи, якими на картах зображують певні географічні об'єкти - предмети і явища. Вони передають інформацію про просторове розміщення, розміри і форму зображуваних об'єктів.Види умовних знаків:

лінійні - використовують для зображення об'єктів лінійної протяжності: доріг, річок, кордонів тощо;

масштабні - використовують для зображення об'єктів, площа яких може бути відтворена в масштабі (рівнин, гір, озер, морів, обрисів материків, океанів тощо);

поза масштабні - використовують для зображення об'єктів, площа яких не виражається в масштабі карти (символи, малюнки, геометричні фігури, що несуть інформацію про точкові географічні об'єкти);

пояснювальні - використовують для детальнішої характеристики зображуваного об'єкта (напр., стрілка біля річки вказує напрямок її течії).

Спосіб картографування (зображення географічних об'єктів) - картографічна характеристика зображуваного явища, що ґрунтується на його характерних властивостях - розміщенні в просторі, геометричній формі й розмірах, динаміці розвитку тощо.

Основні способи картографування:

Спосіб ареалів - на карті замальовують чи відображають іншим способом ареал (територію, зону) поширення того чи іншого явища чи процесу (наприклад, басейни корисних копалин, території заповідників тощо).

Спосіб знаків руху застосовують для зображення різних просторових переміщень природних і соціальних явищ;

Спосіб значків використовують для позначення об'єктів, розміщених у певних пунктах і які не можуть бути виражені в масштабі карти.

Спосіб ізоліній - використання ліній (ізоліній), проведених на карті через точки з однаковими кількісними значеннями якогось зображуваного явища чи процесу. Найпоширенішими видами ізоліній є ізотерми (лінії однакової температури), ізобари (лінії однакового тиску), ізогіпси, або горизонталі (лінії однакової абсолютної висоти місцевості), ізобати (лінії однакової глибини), ізогієти (лінії однакової кількості опадів), ізогони (лінії однакового магнітного схилення), ізолінії (лінії однакової солоності води у водоймах) тощо.

Спосіб картограм - це зображення пересічної інтенсивності певного географічного явища чи процесу в межах адміністративно-територіальних одиниць (наприклад, середньої густоти населення, розораності території тощо)ю

Спосіб картодіаграм - зображення розподілу певного явища чи процесу за допомогою різних діаграм (чисельність населення, його національна структура тощо).

Якщо вам було все зрозуміло – залиште коментар з позначкою «+», пізніше під нього відправите домашнє завдання.

Домашнє завдання

Використовуючи схему складіть розповідь, та опублікуйте у сваєму блозі.

Зведена таблиця учасників проекту буде у наступному уроці

Корисні посилання

АНОНС або ТУТ.

[Онлайн-курс] Підготовка до ЗНО. Географія Урок 1. Географія як наука або ТУТ.
[Онлайн-курс] Підготовка до ЗНО. Географія Урок 2. Історія географічних досліджень

Воспользуйтесь платформой Pokupo.ru для монетизации творчества. Без абонентской платы и скрытых платежей, взимается только комиссия с оборота. При обороте до 30 тысяч рублей можете работать вообще без комиссии.
С Pokupo начинать бизнес легко!
По всем вопросам - к @ivelon. Или в телеграм-чат сообщества Pokupo.