«Російсько-українська війна в (без)різниці ста років» Маніфест майбутньому.

  Історія - найвищий учитель, в якого найгірші учні.  I. Ганді  Читаючи це повідомлення минуло 100 років за вікном 2117 рік. Мені хочеться Вам майбутнім поколінням розповісти про прикрість історії на прикладі схожих але й різних подій в різниці ста років. Все повторюється й все циклічно. Не змінюється: модель історії, бажання влади, гроші, а змінюється тільки: причини, бажання, способи війни, імена. Уявімо, що це звіт новин, який краще покаже повторення історії.  Події лютого. Початок революції.  Російська імперія  - 17 лютого 1917 року. Петроград – страйк на Путиловському заводі.  - 27 лютого 1917 року. До страйку приєднуються солдати Волинського, Преображенського й Литовського гвардійських полків.  Українські землі  - 4 березня 1917 року. Утворення Українсько Центральної Ради( але з часом все ж таки українці опинились в утисках радянської влади)   Продовження революції яке переросло у війну.  Росія  - 15 лютого 2017 року. Офіційна представниця Міністерства закордонних страв Росії Марія Захарова – Росія не планує повертати Україні Крим. Відповідь на звернення Дональда Трампа президента США.  - 18 лютого 2017року. Росія офіційно визнала паспорти Луганської та Донецької Народної Республіки.  Україна  - 17 лютого 2017 року. Внаслідок бойових дій в зоні АТО  9 військовослужбовців зазнали поранень та 1 військовий зник безвісти.  - 19 лютого 2017 року. У Львові відбувся вечір пам’яті Героїв Небесної Сотні у Концертному залі ім. Станіслава Людкевича Львівської філармонії.   Гадаю, що глосарій не потрібний й це Ви вчили з історії.    Принципи  зміни влади однакові, що у 1917 році з причин повстання привела Тимчасовий уряд, котрий невдовзі змінився на тотальний-тоталітарний з відтінками червоного, що зо сто років під-час того ж самого «тимчасового уряду» України на нашу землю вступили російські окупанти.    От тільки не говоріть що війна триває, а Росія долі тисне на Україну. Більше немає українців, а це тільки-но прочитав російський або проросійський мерзотник. От тільки не говоріть що ми знову «проїхались на бали», хоча ми й забуваємо, прикро що помиляємось, ми можемо відстоювати та терпіти муки, але досі не навчились втримувати що маємо.