Від персоналітських до ідеологічних партій

Це і є наш головний шлях, який має пройти українське суспільство найближчим часом. Протягом вже майже тридцяти років українці змогли створити лише одну ідеологічну політичну силу, "Свободу", і вона навіть змогла пережити зміну лідера і запропонувати на минулих виборах Кошулинського замість Тягнибока. І хоча я не поділяю економічні погляди партійців Свободи (там просто "махровий савок" з забороною на вільну торгівлю землею, з націоналізацією стратегічних підприємств і прогресивним оподаткуванням), але я ціную досвід створення ідеологічної партії в умовах, коли для ідеологічних партій не було створено умов в Парламенті.

Проблеми поточного формування Парламенту

Чому у нас розвивались персоналістські партії? Тому що кожен лідер, який користувався довірою певної частини суспільства, конвертував цю довіру в відповідне представництво в Парламенті. Поточний склад Парламенту залежить від одного з суспільних діячів, якого підтримують під час парламентських виборів і заводять разом з ним певну кількість людей, на яких цей суспільний діяч може покластися і встановити партійну дисципліну для голосування в Парламенті. Це виключає можливість зростання депутатів в межах партії, тому що вони цілком залежать від лідера. Це виключає зростання політичної ваги тих чи інших людей, за винятком тих випадків, коли вони обіймають певні посади. Як, наприклад, Гройсман, що зайшов за квотою БПП в Уряд, але зараз вже зробив заяву про створення власної політичної сили для участі в наступних парламентських виборах.

Логічним висновком з такої системи постає формування іміджу більшості депутатів як "кнопкодавів" і "дармоїдів", якщо вони залежні від поглядів лідера партії і від партійної дисципліни в своїх діях, тож взагалі ефективним вирішенням проблеми було б просто пропорційне представництво лідерів партій, при яких голосування виглядало б як збори акціонерного товариства, де голосують своєю долею на минулих виборах. Достатньо було б "Директорії" з Порошенка, Яценюка, Садового, Ляшка, Тимошенко і Бойка.

Цю систему досить довго врівноважувала мажоритарна складова формування Ради. Мажоритарна складова, що формувалась обранням особистостей по регіональних виборчих округах. І принципом обрання дуже часто було або обрання відомої особи, що користувалась довірою на регіональному рівні, або обрання регіонального представника від певної партії, щоб посилити її представництво в Парламенті.

З іншого боку викупити три райони області (тобто прихильність виборців у трьох районах) досить легко, щоб забезпечити себе депутатською недоторканністю і місцем торгів свого голосу. Адже не секрет, що для прийняття більшості законів доводиться домовлятися і вмовляти саме мажоритарників.

Іншою проблемою існування мажоритарки є те, що мажоритарники не несуть відповідальність за виконання коаліційної угоди, а складають половину конституційного складу парламенту і таким чином можуть блокувати будь-який розвиток законодавства. Це дуже потужна корупційна можливість для мажоритарників - просто продатися комусь з олігархів і голосувати відповідно до інтересів такого олігарха.

Корупційна можливість для партійних депутатів - це їх місце у списках партії, бо зайде така людина в Раду чи ні повністю залежить від партійного лідера. І тому починається біготня депутатів з одних партій у інші в залежності від рейтингів того чи іншого ватажка, а не в залежності від їх ідеологічних поглядів.

Шляхи вирішення проблем

І от у нас, не зважаючи на погрози провести дострокові вибори, є шанс до жовтня, ну або хоча б до літніх канікул, прийняти все ж таки виборчий кодекс, який пропонує принципову зміну у формуванні Парламенту, і формування засад для зміни нашої лідерської політичної системи на ідеологічну.

Якщо Рада встигне прийняти у другому читанні виборчий кодекс (бо в першому він уже пройшов), то партійний список буде формуватися самими виборцями, і стає можливою ситуація, коли Ляшко, наприклад, не буде обраний в парламент від Радикальної партії Ляшка :)

Як же це можливо? Буде зменшено кількість виборчих округів. Наскільки я пам'ятаю там виділяють області, Крим, і міста. Київ буде представлено двома виборчими округами, і окремо виділяють Кривий Ріг (можливо регіональний поділ ще буде обговорюватись). Всього 27 регіональних округів. Кожна партія висуває список кандидатів в окрузі, але виборці обирають людину, яку вони хочуть бачити в Парламенті і яка буде представником їхніх інтересів, а не тільки партію. І таким чином кожен виборець голосує за партію і обирає одну людину з цієї партії.
Потім в тих партіях, що за першим голосом отримали більше 4%, формується список відповідно до другого голосу виборця (обирати потрібно буде саме номер людини з обраної партії по своєму округу).

Таким чином я сподіваюсь, що вже через цикл політики розподіляться між основними інтересами виборців і персоналістські партії втратять причини для існування. І ми побачимо основні політичні сили:

• праві ліберали
• помірковані ліберали
• соціал-демократи
• любителі руського миру (звісно, чим довше існує Україна, тим менше цих людей, але поки що вони мають бути представлені в Раді)
• націоналісти

Вже не потрібно буде любити всіх представників тієї чи іншої партії, якщо ви, наприклад, поміркований ліберал, але Порошенка бачити в Раді не хочете. Просто голосуєте за Гройсмана. Ну і зрозуміло, що ті депутати, які виходять в Уряд, поступаються місцем для наступного в списках, а при залишенні Уряду повертаються в Парламент, посуваючи останнього в списку своєї партії.

Усе буде Україна! ;)