Кролевецькі рушники..

Це стаття не моя ,але хочу поділитись ним...))) Кролевецькі рушники — ткані рушники виготовлені на Кролевечинні. Для кролевецьких рушників характерне поєднання білого і червоного кольорів. На білому тлі між густо червоними паралельними смугами ткався багатий орнамент, яким ткачі передавали навколишній світ умовними знаками. Зокрема, пряма горизонталь означала землю, хвиляста — воду, хрест — вогонь. На кролевецьких рушниках часто зображується квітка, яка в народному розумінні означала початок життя.@Історія -Кролевець здавна вважається центром поліського ткацького мистецтва. Кролевецькі рушники приваблюють урочистою святковістю, красою і монументальністю візерунків, що яскріють червоним кольором на білому тлі. Ткацький промисел в Кролевці був розвинутий ще з часу заснування міста (1601 р.). Видатні майстри другої половини XVIII ст. виготовляли квітчасті килими, рушники, ткані червоним по білому, вибійку із зображенням птахів, квітів, ромбів. У 1863 р. у місті налічувалось 208 ткачів. Наприкінці XIX ст. візерункове ткацтво стало кустарним промислом. Найбільшу славу візерункові кролевецькі рушники здобули в XIX ст.

Історія залишила деякі імена ткачів, кожний з яких мав свій стиль, своєрідну манеру виконання. Це Настя Іваницька, Петро Бідний, Лаврентій Ринда та його син Євтихій, онуки Іван та Василій. Для кролевецьких рушників характерним є використання традиційної техніки перебору з ремізно-човниковим ткацтвом.

На давніх рушниках кролевецьких майстрів поширені стилізовані квіткові мотиви, восьмикінцеві розетки, медальйони, півні, журавлі. Цвітуть «дерева життя», вазони з квітами. Улюбленими були малюнки так званих «свічників», з яких, піднімаються вгору червоні квіти. Поширені були так звані «орляні» рушники із двоголовими орлами. Як варіант траплялись також двоголові орли з опущеними крилами. Згідно з твердженням етнографа та археолога Хведора Вовка, зображення царського герба хронологічно відповідало візерункам гербів на грошах.

На початку XX ст. з’являються новації: поширюється хрестиковий шов, у вишивку разом із фабричними нитками проникає поліхромія, з’являються нові сюжети, зокрема жанрові сцени.

В радянські часи в місті працювала фабрика, на якій працювало близько 800 осіб. Кролевецька вишивальна мануфактура в ці часи не цуралась демонстративного прославлення щасливої радянської дійсності, комуністичних свят, з'їздів КПРС тощо. Можливо, якраз завдяки такій прагматичній провладній мімікрії цей традиційний промисел дійшов до наших часів, а не був знищений.)