Вижу цель, не вижу препятствий. Я решила худеть
RU
Нет, не так. Я решила изменить свой внешний вид для того, чтобы он соответствовал тому, какая я есть внутри.
А в собственных мыслях моя личность отображается высокой подкачанной девушкой с кучей татуировок и ярким волосами. Которая путешествует по миру, любит и каждый день наслаждается новым рассветом. Или морем. А может даже океаном.
Но реальность совершенно противоположная. В свои неполные 25 я крайнее полная, без путешествий, татуировок и моря за окном. Рост у меня вообще 161 сантиметр, но о трудностях жизни с моим ростом расскажу позже. Жаловаться на все 100% не могу так, как любовь все-таки есть и это чувство делает меня сильнее.
Сегодня 27 августа и это первый день, когда я решила перейти от пустых слов к решительным действиям. Сегодня первый день моих изменений и мне дико хочется самой себе поставить цель и достичь как можно большего в ближайшие 90 дней. Написала первую цифру, которая пришла в голову и пусть она будет той же целью.
Знаете, все люди в интернете ловят большой хайп ставя подобные цели с определенной датой или количеством дней / кг / денег и так далее. Я вижу в этом очень клевый плюс в психологическом плане, ведь когда ты расписываешь какие-то определенные маленькие шаги и идешь к ним за определенный промежуток времени, в конце ты просто офигиваешь от того, что по факту ты сделал гораздо больше. Или не сделал вообще ничего, если не поднял пятую точку с мягкого дивана и не захотел выйти из зоны комфорта. Я сделала первый шаг, назад дороги нету. И это уже окончательно.
Пишу это в момент, когда мне нужно немного подождать до очередного приема пищи. Пишу это для того, чтобы отслеживать в будущем свой прогресс и прокачать скилл написания прозы (в идеале это будет на украинском языке на другой площадке, а здесь две версии). Мне говорят, что у меня есть талант к прозе, а я много лет мечтала писать стихи и стать выдающимся поэтом. Правда эта стихотворная муза ушла в запой и перечитав некоторые свои старые рифмованные работы я ее понимаю. Причем ОЧЕНЬ понимаю. Не запить при том потоке слов - значит или совершить самоубийство вместо этого, или выселиться на отдельную от меня планету.
Окей, в почти 25 я, наконец, научилась критически относиться к каким-то своих творенийсвоим творениям, которые когда-то мне казались чуть ли не проявлением гениальности.
Но от главной сути я отошла. Еще целых 19 минут до еды.
Так вот. К моей новой порции пищи осталось 10 минут и я вероятно впервые за день буду есть ее теплой! И да, я отсчитываю минуты ... Потому что то ли я дурак, то ли система эта так работает, но я вечно голодная. И ощущение складывается со стороны, что я вечно ем. Ну то есть сегодня на работе я только и делала, что ела и выполняла одно единственное задание.
И была голодной. Хотя это совсем не тот страшный голод, когда ты хочешь убивать всех вокруг исключительно за то, что они улыбаются. Это что-то другое. Мне есть с чем сравнивать, ведь несколько лет назад по молодости я решила просидеть какой-то период времени питаясь исключительно капустой. Благо ее можно было есть в любое время и сколько хочешь, но общую картину это не спасло. Мне яростно хотелось убивать людей вокруг, а переломным моментом в то время для меня стали мои сны. Представьте, что вы спите и едите. Ну то есть вам снятся куски жирного вкусного мяса, разнообразные колбасы, гамбургеры. И вы просыпаетесь с холодным потом потому, что вам этого нельзя, а вы сорвались и начали это неистово жрать! Мне одной ночи хватило, чтобы понять, что в той системе не все идеально и пора бежать пока не стала каннибалом.
Так вот. Наибольший звиздец этого дня - голод. То есть, ты съел гречку и отварное куриное филе (просто пища богов! Дайте еще!), а через пол часа ты начинаешь считать минуты до следующего приема. И вот здесь для меня начался полный трэш по причине того, что я не понимаю такую реакцию. Ии так должно быть, или просто напросто у меня порции меньше за нужную норму.
Ну что же, моя гречка подогретая и я ушла. Потом буду определять время на которое мне этого хватило и периодически писать о своих маленькие победах и о пути через который прохожу. Осталось одно задание на вечер кроме еды это очень тщательно замерять все свои параметры. Ну и добить сегодняшнюю физическую активность.
До встречи! :)
UA
Я вирішила худнути.
Нє, не так. Я вирішила змінити свій зовнішній вигляд для того, щоб він відповідав тому, яка я є всередині.
А у власних думках моя особистіть відображається високою підкачаною дівчиною з купою татуювань та яскравим волоссям. Котра подорожує світом, кохає та кожного дня насолоджується новим світанком. Чи морем. Чи, можливо, навіть, океаном.
Але реальність зовсім протилежна. В свої неповні 25 я крайнє повна, без подорожей, татуювань та моря за вікном. Зріст в мене, взагалі, 161 сантиметр, але про труднощі життя з моїм зростом розкажу згодом. Жалітись на всі 100% не можу так, як кохання все-таки є і це почуття робить мене сильнішою.
Сьогодні 27 серпня і це перший день, коли я вирішила перейти від пустих слів до рішучих дій. Сьогодні перший день моїх змін і мені дико хочеться самій собі поставити ціль та досягти якомога більшого за найближчі 90 днів. Написала першу цифру, котра прийшла в голову і нехай вона буде тою самою ціллю.
Знаєте, всі люди в інтернетику ловлять неабиякий хайп ставлячи подібні цілі з певною датою чи кількістю днів/кілограмів/грошей і так далі. Я бачу в цьому дуже кльовий плюс в психологічному плані, адже коли ти розписуєш якісь певні маленькі кроки та йдеш до них за певний проміжок часу, в кінці ти просто офігіваєш від того, що по факту ти зробив набагато більше. Або не зробив взагалі нічого, якщо не підняв свою дупку з м'ягкого дивану та не захотів вийти із зони комфорту. Я зробила перший крок, назад дороги нема.
Пишу я це в момент, коли мені потрібно трішки почекати до чергового прийому їжі. Пишу я це для того, щоб відслідковувати в майбутньому свій прогрес та прокачати скіл писанини українською. Мені кажуть, що в мене є талант до прози, а я багато років мріяла писати вірші та стати видатним поетом. Щоправда оця віршована муза пішла в запій і перечитавши деякі свої старі римовані роботи я її розумію. При чому ДУЖЕ розумію. Не запити при тому потоці слів, то означає або вчинити самогубство замість цього, або виселитись на окрему від мене планету.
Окей, в майже 25 я, нарешті, навчилась критично відноситись до якихось своїх творінь, котрі колись мені здавались ледь не проявом геніальності.
Але від головної суті я відійшла. Ще цілих 19 хвилин до їжі. Ото пишу і намагаюсь адекватно перекласти на українську мову свій новий графік. Дробове харчування сказав мені гугл перекладач. Дробное питание в оригіналі :)
Так от. До моєї нової порції іжі залишилось 10 хвилин і я певно вперше за день буду їсти її теплою! І так, я відраховую хвилини... Тому, що чи то я дурак, чи то система ця так працює, але я вічно голодна. І відчуття складається зі сторони, що я вічно їм. Ну тобто сьогодні на роботі я тільки те і робила, що їла і виконувала одне єдине завдання.
І була голодна. Хоча це зовсім не той страшний голод, коли ти хочеш вбивати всіх навколо виключно за те, що вони посміхаються. Це щось інакше. Мені є з чим порівнювати, адже декілька років тому по молодості я вирішила просидіти якийсь період часу харчуючись виключно капустою. Благо її можна було їсти будь-коли і скільки хочеш, але загальну картину це не врятувало. Мені люто хотілось вбивати людей навколо, а переломним моментом на той час для мене стали мої сни. Уявіть, що ви спите і їсте. Ну тобто вам сняться шматки жирного смачного м'яса, різноманітні ковбаси, гамбургери. І ви прокидаєтесь з холодним потом тому, що вам цього не можна, а ви зірвались і почали то несамовито жерти! Мені однієї ночі вистачило, щоб зрозуміти, що в тій системі не все ідеально і пора тікати поки не стала канібалом.
Так от. Найбільший звіздєц цього дня - голод. Тобто, ти з'їв гречку та відварне куряче філе (то просто їжа богів! Дайте ще!), а через пів години ти починаєш рахувати хвилини до наступного прийому. І ось тут для мене почався повний треш по причині того, що я не розумію таку реакцію. Чи то так повинно бути, чи просто напросто в мене порції менші за потрібну норму.
Ну що ж, моя гречка підігріта і я пішла. Потім буду визначати час на який мені цього вистачило та періодично писати про свої маленькі перемоги і про шлях через який проходжу. Залишилось одней завдання на вечір крім їжі це дуже ретельно заміряти всі свої параметри. Ну і добити сьогоднішню фізичну активність.
До зустрічі! :)
P.S. Прошу філологів української мови мене не виправляти. Українська моя рідна і я вважаю, що її потрібно робити живою та молодіжною. Сленг і стиль Карпи форевер.
Мой блоггер https://cat-scrodinger.blogspot.com/