Вежі

Дощитиме.
Пірнатимеш.
Вікна різні,
Долі суміжні.
Сусідні вежі
Вітер гойдатиме.
Слова стишені.
Думки не обмежені.
Вночі туман.
Зранку – лід.
Підвіконня знайоме.
Кава.
На зліт.
Гортай сторінки
Очей невідомих.
Бо знані до болю
Відкривають сліз спомин.
Знов заболить.
Огорнеш туманом.
І назад, в свою вежу,
Де підвіконня і кава.

Дякую, що читаєте!
Публікую власні вірші та фото.