Вчорашній вечір з натхенням під назвою - "Струнка шия"

 Струнка шия  

Крапка до крапки,

Лінія до лінії 

Проста, немов Італія.

Як синій білосніжний зимовий вечір наших посиденьок.  

Вона мовчить,

А я обіймів хочу  

Простих і теплих..

Без огріхів та пафосу обіймів.

 Шкіра в неї як та краплина льоду -

 Майже прозора зроду

 Що то за чари на шийці в неї? 

 Але ж  приваблює та лінія струнка? 

 Характер весь захований десь там. 

А ззовні зовсім ще дитя.  

Струмок вона любити вміла зроду 

Витягувала шию,  

Руки догори.. 

І ніжка міцно виступає

Бо горя пащого не знає.

Не варто вже боятися тіні від скелястої горбатої гори.

Струнка, немов весінній той листочок  

П'янка, простора німфоманка

Не хоче солоду - згорнулася в клубочок.  

Всі плескали в долоні,  коли приходив час вже йти на сцену 

Рука в руці над головою 

 Нога натягнута гострою стрункою 

 Та шия зовсім стала непохитна 

 Така ж п'янка, струнка та зовсім непривітна

  Розтанути їй допоможе

 м'який ставок.

  Вона відчує радість і "О Боже" 

Так закричить її пряма чистюсінька душа.

******************

Вечірні посиденькі з шавлією та м'ятою навіюють подекуди цікаві та декому незрозумілі речі. 

Дякую вам, читачі, за вашу увагу.