БУЛИ ЩАСЛИВІ

І знов прийшов... Приніс в долонях вишні...
Так, ніби зорі з неба простягнув...
Та стугонить у скронях: "Як же вийшло,
Що ти за мить минуле вкрай забув?!

Неначе лезом, відсікаєш серце
І по живому ріжешь без жалю!"
Душа кричить: "Закрий навіки дверці! -
Твою присутність ледве я терплю!!!"

Все було в нас: і сонечко, і зливи...
Та ми сім'ї плекали джерело!!!
Хай не завжди, але були щасливі!
Куди ж те щастя річкою спливло?!

Між нами стрімко шириться безодня!
У тебе поруч — марево доріг...
А в мене радість вчора і сьогодні
Рожевим ранком падає до ніг!

ГАРНОГО ЛІТНЬОГО НАСТРОЮ, ЛЮБІ ДРУЗІ!

С теплом душі, @tinochka - Валентина Бородай

Зображення з фонду інтернету