ДУШУ СМУТКУ НЕ ВІДДАМ

Пливе лебідонькою ніч
В казковім місячному сяйві...
Уже з тобою віч на віч
Ми зустрічаємось востаннє!

Не добираємо слова,
Ковтаючи отрути зілля...
Душа кричить, немов жива,
Як у родзалі — породілля!

Образи виткали лижню
З гори високої до прірви...
Хоч як від себе їх жену -
Так ні! Хіба що з серцем вирву!!!

Та душу смутку не віддам!!! -
Вона в надії вічній квітне!
Земний уклін усім Богам!!! -
Бо в ній горить яскраве світло!

Гарного вам настрою! Будьте здорові та щасливі!

З теплотою душі, ваша @tinochka - Валентина Бородай

Зображення з фонду інтернету