Серпень — пора зорецвіту 

В оксамиті серпневого неба
Сяють дивних зірок міріади...
І лечу я босоніж до тебе,
Мов в обійми чарівного саду...

М'яко стелються трави під ноги
В мерехтливо-смарагдовім цвіті...
Я давно вже не знала такого
Божевільно-щасливого літа!!!

Щось тихенько наспівує вітер,
Пригортаючись спрагло до мене...
Рук пестливо торкаються віти
Молодого завзятого клена...

Нині серпень — пора зорецвіту
Надзвичайних небесних півоній!
Та зірки покидають орбіти -
І сягають в розкриті долоні.

Долетять — і бажання здійсняться!
Оживить почуття душ озерця!!!
Бо мені кожен рік — дев'ятнадцять,
І кохання не йде з мого серця!!!

ГАРНОГО ВАМ НАСТРОЮ, ЛЮБІ ДРУЗІ!

С теплом душі, ваша @tinochka - Валентина Бородай

Зображення з фонду інтернету