ВИННА В УСЬОМУ ВЕСНА

Захід сонця такий осяйний,
Мов рожеві фламінго злетіли.
У полоні небачених мрій
І душа опинилась, і тіло.

Мабуть, винна в усьому весна,
Її подих п'янкий та шалений...
Її вдача, така запальна,
Визиває захоплення в мене!

Так і вабить за обрій… Туди,
Де розквітли вже проліски білі.
Де струмочки джерельні води,
Наче дзвони співучі весільні.

Лише мить - й зашумлять знов гаї
Надзвичайним концертом пташиним...
Не дадуть спати нам солов'ї,
Проганяючи сон без упину.

І ми підемо в зоряну ніч,
В рай бузковий гайнем до світання,
Де, як в юності ти, віч на віч,
Знову скажеш мені про кохання!!!

З теплом душі, @tinochka - Валентина Бородай

Зображення з фонду інтернету