Наш Індіана Джонс і хрестовий похід проти «української жаби». Огляд останніх подій
Недавно ми констатували, що президент у нас майже святий. Але не все так благопристойно в нашому казковому царстві. Є й ті, кого нечистий так обплутав, так занапастив, що невідомо, чим усе закінчиться. Останні тижні запам’яталися як бенефіс Юрія Луценка – воістину найкращого генпрокурора. Із тих, що без юридичної освіти…
Він завжди вирізнявся з-поміж переважно сірої маси наших політичних «котлет у піджаках» як непоганий актор та шоумен. Гумористичні афоризми Луценка про «діарею мозку» ще вивчатимуть діти на уроках історії та курсанти академії Внутрішніх справ.
Чим особливо сильний наш нинішній генпрокурор – так це своїм язиком. Ляпає ним, як перекупка на базарі. У Центрі протидії корупції підрахували, скільки разів Юрій Віталійович державну таємницю вибовкував, скільки разів агентів під прикриттям викривав. Злі язики кажуть, що Луценко задовго до смерті Катерини Гандзюк пояснив усім, чому на неї напали. Чорт його смикнув сказанути, мовляв, активістів убивають, бо ті не люблять владу. І ефектно так додав, що «ви заважаєте нам ловити бандитів, бо сієте атмосферу ненависті до влади». Гарно сказано – активісти сіють ненависть до влади. Може, й так, але ж бандити нападають на активістів не тому, що ті ненавидять владу! Чи тому?
Невже горлорізи нападають на активістів, бо ті не люблять владу? Значить, бандити аж так самі люблять владу, що навіть нападають на активістів, які цю саму владу ненавидять? Логічно? А чому тоді бандити люблять владу, а активісти і патріоти – ні? Може, все тому, що бандити діють за вказівкою влади, що влада у нас бандитська? Так Юрій Віталійович, звичайно, сказати не хотів, але… сказав. Ось такі ляпи-самовикриття наш генпрокурор видає частенько, і все це він робить, того не бажаючи.
Не повірю, що щирий патріот України з власної волі й лише заради красного слівця наплів сім мішків гречаної вовни, які за інших обставин на кілька років ув’язнення можуть потягнути. Ні, сам би Юрій Віталійович такого не сказав, він людина інтелігентна, з Кокотюхою дружить… До таких дурних висловлювань його, звичайно ж, примусили. Навіть не примусили – тут щось інше. Без російського впливу точно не обійшлося?
Переконаний, що Луценко верзе дурниці не тому, що його росіяни зацькували компроматом чи погрозами. Не така людина наш славний генпрокурор, щоб його голим задом москаля налякати!
Тут не обійшлося без чаклунства. Насправді москалі Луценка зачарували, точніше, йому пороблено. Наслали своїх мордорських вовкулаків – ось вони і запаморочили голову нашому борцю з корупцією. Звертаю увагу: недаремно останні негаразди з генпрокурором саме після 30 жовтня розпочалися, саме після Геловіну налетіли злі сили з Московії й зазомбували пана Юрія. І тепер коїться з ним казна-що: кричить, репетує, біснується, ледь піну з рота не пускає, людей обзиває у Верховній Раді. Поводиться не як борець із злочинністю, а як типовий урка. Отак засмоктала його нечиста!
Ось зустрічався недавно пан генпрокурор зі студентами Католицького університету у Львові. І поводився благопристойно. Спочатку… Вовкулаки в стінах Католицького університету ніби не мали би дошкуляти, але навіть там його не попустило. Затуманений упирями мозок видавав таке, що залишається хіба зітхати та тужити за долею колишнього борця за світле майбутнє України, якого згубили московські вовкулаки на чолі із чорнокнижником Рогозіним та сатаністом Дугіним.
Почав розмову зі студентами Юрій Віталійович досить інтелігентно й відверто. Заявив, що головна проблема України – гнила еліта, яка думає лише про бабло і не готова до самопожертви. Та далі, як кажуть, Остапа понесло… Наш герой раптом зізнався, що, бачте, відчуває постійний тиск з боку якоїсь загадкової істоти. Назвав її «українською жабою». Що це за істота – достеменно визначити не можна. Юрій Віталійович запевняє, що вона тисне на всіх і його особисто теж давить добряче. Але де вона сидить, до якого виду тварин належить? Відповідей на ці питання від Луценка ми не почули.
Злі язики одразу скористалися плутаними сентенціями генпрокурора про головну «ворогиню України» і почали в соцмережах поширювати непристойні та образливі припущення. Мовляв, то не проста «жаба» давить Генпрокурора, а «жаба третього тисячоліття».
За словами Луценка, він особисто рятується від постійного тиску загадкової жаби, як тільки може. Їздить на фронт «підзаряджатися енергією» (раніше «підзаряджатися енергією» він літав у Франкфурт, а там, хай їм грець, із німецькою поліцією доводилося спілкуватися…). На сході України точно немає німецької поліції. Тому наразі ніхто не заважає Юрію Віталійовичу якісно «під заряджатися енергією» на Донбасі.
Сильно причавила загадкова істота генпрокурора, адже і за кілька днів потому, на Раді регіонального розвитку, в присутності Президента знову почав скаржитися на ту жабу.
Втім, за словами Луценка, «жаба давить» усіх українців. Але чому репетує з цього приводу тільки один очільник ГПУ? Чому на вулицях покотом не валяються українці і не плачуться, що їх «задавила жаба» заздрощів до генпрокурора із Сейшельських островів?
Мордує ця жаба чомусь тільки генпрокурора. Про успіхи в боротьбі з корупцією на Раді регіонального розвитку він говорив якось абстрактно, без емоцій, щось там промурмотав про якісь дві з половиною тисячі вироків корупціонерам. Щоправда, жодної посади ув’язнених за корупцію не назвав. А ось про земноводну істоту Юрій Віталійович охоче патякав, з емоціями, навіть із криком. Видно, що вона його турбує більше ніж уся прокуратура! Ще й статтю на цю тему на «Укрправді» розмістив. Краще б написав, коли замовників Михайлика, Олешка, Стерненка заарештують! Але ні. Жаби важливіші для пана Юрія.
За Луценком, оця «жаба, яка всіх давить» і є головною проблемою України. Недаремно Дугін із Рогозіним потрудилися. Як Луценко пояснив студентам, феномен «української національної жаби» полягає в ненависті до чужого успіху, в бажанні знищити, змішати з лайном того, хто успішніший за тебе. Ось ця «українська жаба» стоїть на заваді розвитку України, на думку генпрокурора. Люди не вірять в успіх у мистецтві, в науці, бізнесі, не кажучи вже про політику. Коли наші люди бачать успіх – вони хочуть довести, що успішна людина гірша за них.
Чесно кажучи, в нормальній країні таких заяв генпрокурора вистачило б, щоби у суспільстві виник жвавий інтерес щодо психічного здоров’я цього державного мужа.
Міфічні «жаби, які всіх давлять», – це вже занадто, це якийсь обскурантизм! Генеральний прокурор (особа, яка повинна висловлюватися гранично чітко і ясно, в форматі юридичних понять), щоби пояснити ситуацію в країні, звертається до казкових міфологічних образів, до розповідей про якихось інфернальних духів, які заважають нам жити. Ще крок – і на сцені з’являться Дідько з відьмами, русалки, лярви, суккуби, Лихо однооке, інші міфологічні та казкові персонажі… Це ж який неозорий простір для пояснення подій в країні відкривається перед політиками, це ж як можна фантазію включити! Кредит у банк не повернули – Соловей-розбійник «свиснув»! Провал в економіці, теплотрасу прорвало – то Лихо однооке капостить!
Отож, коли на Раді регіонального розвитку Луценко проповідував мракобісся – санітарів ніхто не викликав, йому, навпаки, плескали в долоні. І тут нічого дивного. Це в нормальній, правовій державі, Генпрокурору за такі фантазії при оцінці ситуації в країні можна і посадою поплатитися. У нас – ні. Бо ж Луценко виступав перед елітою країни. А еліта у нас яка? За його ж словами – продажна, про країну не думає, а лише як би більше вкрасти. Тому їм і сподобалися казкові ремінісценції про жаб. За допомогою цього міфологічного образу дуже зручно пояснювати: чому у нас немає успіхів в науці, чому молоді талановиті актори і режисери не стають популярними, чому у нас так мало нових цікавих облич, чому здібні, розумні і талановиті тікають з країни. Бо їх усіх задавила «національна жаба»! Припускаю, казково-міфологічний напрямок політтехнологи ще експлуатуватимуть на славу.
Але я недаремно згадав про російських покручів Рогозіна і Дугіна, які затуркали аж до запаморочення нашого головного борця з корупцією. Внаслідок зловорожих чар Юрій Віталійович якось дивно розуміє «українську жабу». На його думку, у всьому винні пересічні українці, які дуже заздрісні і дозволяють інфернальній потворній «жабі» заволодіти своєю душею. Жаль, що Юрій Віталійович чомусь не помічає в «українській жабі» багато важливих рис: якщо придивитися, то вона не зовсім і українська, а місцями й зовсім не українська…
«Чому талановиті митці, письменники, співаки, артисти сидять у нас десь на марґінесі, чому вони не популярні, чому їхня творчість не поширюється?» – волає Луценко. Та чому він не звертає уваги, що для популярності нашому артистові чи співакові потрібна санкція «головної жаби із Москви»? А доки тебе «головна жаба в Москві» не помітить, доти в Україні тебе теж ніхто не помічатиме, будь ти хоч тричі геніальний співак чи артист! І український народ про тебе не дізнається, бо по ТБ будуть зранку до вечора крутити любого Мордору Зеленського.
Коли почалася розкрутка Данилка? – Після Москви. Після чого повноцінно зійшла зірка Білик, Лорак? – Після поїздок до Москви і російськомовних альбомів. Коли почала зростати популярність Тіночки нашої Кароль? – Та після того, як Пугачова в Юрмалі на неї звернула увагу. Тож яка жаба наше мистецтво душить? І до чого тут заздрість пересічних українців?
Душить талановитих митців в Україні не міфічна «українська жаба», а «жаба із мокшанських боліт». І все, що вона кумкне, беруть собі за дороговказ наші еліти. Тому наші люди й не вірять у можливість заслуженого успіху у мистецтві, бо впевнені, що він можливий тільки через б…cтво в Москві із їхньою «головною жабою».
Де наші молоді зірки кіно та театру, чому їх не бачимо в телевізорі? Зате бачимо якогось другосортного білоруса на «Танцях із хохлами», якогось гламурного грузина і дружину «Кощея безсмертного» української політики. Це хто там на телеменеджерів тисне? Невже шалена заздрість українського народу до чужих «успіхів»? А може, та сама всемогутня «московська жаба»?
Чому люди не вірять в історію успіху в бізнесі? Тому що знають: ну створить талановитий бізнесмен інноваційний бізнес в Україні (маю на увазі справжнього бізнесмена, а не Ахметова); одразу про це пронюхає якась «жаба» із прокуратури, МВС, СБУ чи ДФС, припхається – і почне чавити бізнесмена та його бізнес. І чавитиме, доки бізнесмен «добровільно» не віддасть свою справу тим благословенним людям, до яких у МВС та прокуратури претензій нема. Як сказав Юрій Віталійович на зустрічі зі студентами, «немає у нас законних підстав притягувати до відповідальності бізнесмена А!». Нічого страшного, що на цьому «бізнесменові» клеймо ніде ставити, що за ним десятки трупів, катувань, рейдерських захоплень, що про його кримінальні художества ще в 90-ті роки книжки почали писати.
За Луценком, коли такий «бізнесмен А» стає господарем країни, «українська жаба» нікого не повинна душити. І всі, кого вона душить, стоять на заваді розвитку країни та ще й мають низьку правову культуру. Не розуміють, що до «бізнесмена А» немає претензій у правоохоронних органів, а тому «хотєлки» псевдопатріотів, щоб «бізнесмен А» заслужено сидів у тюрмі – це пусте базікання людей з низькою правовою культурою, які заздрять справжньому успіху. То їх «жаба давить», а от прокуратуру, МВС і СБУ зовсім не «давить жаба» від споглядання того, як розжирів «бізнесмен А» на шиї в українського народу. Правоохоронці наші і суди зовсім не заздрять успіхам «бізнесмена А» – вони їм радіють.
Отож, коли Генпрокурор закликає нас пишатися перемогами – ми повинні чітко розуміти, про чиї перемоги йдеться. По суті Луценко такими закликами видає головну мрію української еліти – щоб українці навчилися радіти успіхам «ворів» і бандитів, які продерлися у владу і набули величезних статків. Коли всі ми з цього приводу почнемо радіти – країна почне розвиватися ще краще. Ось приблизно до такого висновку підводить нас пан Юрій. Ось про яку казкову Україну він мріє разом з іншими «успішними людьми».
Виходить, що український народ і так звані еліти дещо по-різному розуміють феномен «української жаби». На погляд еліт, «жаба душить» ницих заздрісників. На погляд народу, «головна жаба» сидить не в душах українців, а у владних кабінетах, у правоохоронних органах та судах, і щойно вона помічає щось нове, здорове і плідне – одразу на нього кидається і душить.
Знають у Генпрокуратурі, МВС, СБУ, у Верховному суді, що справжній успіх у нашій державі – це не «Піцу Ветерано» відкрити. Справжнім успіхом буде потім відбитися від усіх «українських жаб», які згодом насядуть на ту нещасну піцерію. І даремно наш генпрокурор розпатякав про успіхи міського голови із Покрова на Дніпропетровщині, завдяки якому місто перейшло на альтернативне паливо. Даремно дражнить «українську жабу», бо вона у нас не дурепа, трішки покумекає – і нові тарифи для альтернативного палива вигадає, а ще пропише в законі так, щоб це альтернативне паливо мешканці Покрова купували тільки у ДТЕК або тільки у геніального бізнесмена Косюка.
Чудово знає і генпрокурор, і вся наша еліта, що озвучені ним приклади успіху – це ще не успіхи. Бо до згаданих Луценком тріумфаторів легко присікатися «українській жабі» і задушити їх.
Справжній успіх – це коли твої доходи не залежать від примх головних «українських жаб», коли ти організував життя так, що завжди зможеш утекти з України на Захід і жити там, ні в чому себе не обмежуючи. А все тому, що «головна українська жаба» – це зовсім не інфернальна і не казкова істота. І ніяк вона не пов’язана із заздрощами українців до успішних людей. І сидить вона не в душах і серцях людей, а десь на Печерських пагорбах. Невже ви, пане Юрію, не чули у себе на Різницькій, як вона щоранку гучно й огидно кумкає десь неподалік?..
Ян Борецький для видання InfA