Поїздка у Сухолуччя - Фотозвіт 15.07.2017

Моя перша спроба написання статей у публічний доступ, тому відкритий до конструктивної критики і буду вдячний за відгуки, пропозиції і враження :-)

Подорож у Сухолуччя почалася одного вечору, коли ми намагалися прочищати каналізацію на кухні, яка вперто не піддавалася на всі наші спроби її прочистити. Моїй дівчині зателефонував її давній знайомий і запропонував завтра поїхати у Сухолуччя, бо двоє людей відмовилося їхати, а їм потрібно було зібрати машину (4-5 чоловік), щоб відносно дешево з"їздити. Нам сказали, що це поїздка у колишню дачу нашого всім відомого колишнього президента Януковича. Ми не довго думаючи погодилися, оскільки ідея сподобалася, погуляти на свіжому повітрі любимо, давно нікуди не вибиралися, а у компанії гарних людей зазвичай цікаво проводити час.

Як потім я прочитав, ми їхали не зовсім у Сухолуччя, а за нього, у так називаєме «Дніпровсько-Тетерівське мисливське господарство», яке "конфіскував" колишній президент і влаштував собі комфортні умови для відпочинку. За більш детальною інформацією можна звернутися до Вікіпедії, за наведеними раніше посиланнями ;-)

У процесі дороги, у нас були складнощі з пошуком потрібного місця, тому додаю карту, як добратися туди з Києва :-)

Але давайте почнемо з самого початку :-)

Дорога почалася звичними зборами у назначеному місці (у нас це був ТЦ "Магелан"), очікуванням тих хто запізнюється (добре, що цього разу це було лише 30 хв), заїздом на заправку і ми рушили у дорогу.

Дорога почалася з таких цікавих хмарок, які виглядали заворожуюче і для мене були дуже цікавими і не звичними:

Після проїзду Старих і Нових Петрівців, а також Лютіжа, були здивовані тим, що навколо ліса і одинока дорога на 2 смуги, на якій покладений дійсно якісний асфальт, який мало де зустрінеш навіть у Києві, а він лежить на заміській дорозі, можна сказати у глуші. Колишній гарант дійсно вимогливо поставився до власного комфорту і для нього все було зроблено на високому рівні.

Наші здивування продовжилися, коли ми доїхали до села Сухолуччя і не побачили нічого навіть наближено схожого на очікуваний котедж президента, а також відсутність будь-яких вказівників. Добре, що побачили 2-х жіночок, які дружно нам вказали, що потрібно їхати прямо по дорозі далі і ми все знайдемо. Продовживши дорогу у вказаному напрямку, ми побачили металеві ворота, збоку від них висів знак рух заборонено ("кирпич"), але ворота були відчинені і нічого з охорони навколо не було видно, відповідно ми вільно проїхали їх і продовжили дорогу.

Мова йде про ворота, на яких зупинили знімальну групу новин, у даному репортажі:

Проїхавши його і декілька кілометрів, ми почали тривожитися, що їдемо не у ту сторону, це посилилося тим, що мінімальна інформація з інтернету, яку отримав наш водій, містила GPS координати, які вказували точку, протилежну нашому напрямку руху... Добре, що по дорозі, ми зустріли бігуна, який підтвердив, що ми їдемо у правильному напрямку, а також одна з пасажирів, настояла на тому, щоб ми далі їхали по дорозі. Особливо враховуючи, що сільська дорога не може бути з такого якісного асфальту, вона точно повинна нас привести до певного маєтку.

У результаті ми добралися до розвилки дороги. Одна широка дорога уходила вліво, інша вправо серед дерев, а по прямій був забор, перед ним по дорозі стояли ковпачки, які перекривали проїзд вперед і біля воріт ходив одинокий охоронець. Коли ми підійшли до нього, це виявився доброзичливий чоловік, який підтвердив, що ми приїхали за адресою, що це дійсно колишній маєток Януковича, де він відпочивав і куди їздив на полювання. Також сказав, що вхід коштує 50 гривень, машину можна залишити на зупинці, якщо проїхати праворуч, у тій стороні знаходилася дача Пшонки (ще одна відома політична особа).

Після того, як ми залишили машину, повернулися до воріт і розплатилися за вхід, нам видали такі квитки (чому ми були здивовані, виявляється даний об'єкт туризму розвивається):

Охоронець нам розповів, що на території проживають олені, коні, косулі, кабани і багато інших тварин. З його слів, покинути територію бажано до 17 години, хоча на квитках написано, що вони працюють до 19:00, а у вихідні до 20:00, але ворота на вихід закриваються о 17:00, можливо охоронець робить собі скорочений робочий день :-) Правда, якщо таки загуляти по території, то вийти можна через бічний вихід, зі слів охоронця - через дачу Пшонки, якраз до того місця, де ми припаркували машину.

Нам також розповіли, що після воріт, йде асфальтована дорога, по ліву і праву сторони розкинуті поля, де якраз проживають звірі, далі дорога доходить до зеленого металевого забору, яким обгороджено більш затишний клаптик землі, де побудовані будинки для відпочинку. За цим забором знаходиться будиночок рибака, зі ставками ліворуч і праворуч. Ліворуч знаходиться більший ставок, через який перекинуто місток, з того берега можна поставити палатку. Дана послуга платна, якщо я вірно пам'ятаю, то 50 грн з людини (а також 200 грн за палатку, якщо не своя, але це інформація не точна). Пройшовши трохи прямо, буде перехрестя, якщо піти ліворуч, то можна попасти до кафе, за спиною якого буде туалет, а також описаний вище місток, а якщо піти прямо, то можна попасти до основних будівель. Серед них: основний будинок, капличка, тир (за спиною якого, також є туалет), залив, у якому швартувалися яхти, а також прибережний будиночок.

Йдучи по дорозі ми милувалися краєвидами зелені, а також звернули увагу на перших мешканців даного місця: мурашок. Як виявилося потім, вони тут майже всюди у неймовірній кількості. Згадуючи можливість поставити палатку і пожити у ній, то стає цікаво: наскільки це комфортно??? Враховуючи таку кількість мурах...

Далі нам зустрілися козулі і/або олені.

Побачивши нас, вони пішли у сторону густих дерев, але, через деякий час, на галявині появилися коні. Як виявилося, вони набагато привітливіші. Охоронець нам сказав, що вони майже ручні, їх можна годувати, але є небезпека, що вони прив'яжуться і будуть йти за нами. Ми їх погодували хлібом, від сиру вони відмовилися :-) Після годування, погладжувань і фотографій, вони нас залишили, чомусь не захотіли за нами слідували )))