Не вистачає часу, слів?

Не вистачає часу, слів?
Чи подиху не вистачає?
Вітрила білих кораблів
Знов зустрічають на причалі.

Вітрила-крила і вітри,
Солоні бризки хвиль блакитних –
Відходимо…
Від самоти,
Від смутку, болю, жартів бридких.

Розпечений пісок пашить
Та обпікає серце, душу.
І що ж воно так знов болить,
І що ж я зрозуміти мушу?

Від себе не втекти ніяк.
Тому постою ще хвилинку.
І все ж мій крок – то здобуття,
То перемога в поєдинку

З невпевненістю і жалем.
Він додає немало сили.
Так крок за кроком ми ідем,
До мрії,
Обрію та крилам...

11.07.2019